Зоогеографія

На питання де живуть тигри, виникає відповідь в Африці, – але це не так. А ось лев в Азії – дійсно реальність, хоча і зберігся в даний час тільки в Гирськом лісі в Індії. Багато хто знає, що пінгвіни живуть в Антарктиді і їх немає в Арктиці, але не всім відомо, що колонії цих дивних нелітаючих птахів зустрічаються у самого екватора на Галапагоських островах. Де мешкає який-небудь вид тваринного вивчає зоогеографія.

Можна навести багато прикладів на перший погляд дивного і важко зрозумілого поширення тварин в морях і океанах, водах суші і на материках. З’ясуванням областей поширення виду, тобто систематичної групи тварин, а також встановленням кількості тварин, що населяють певну область, займається наука зоогеографія. Але цим завдання зоогеографії не вичерпуються. Щоб розібратися в питаннях поширення тварин, доводиться звертатися до геології та палеонтології, шукати відповіді в екології, поведінці тварин та їх способі життя. Іноді важко провести чітку межу між зоогеографія та екологією, але якщо екологія намагається пояснити характер і причини розміщення видів на певній території всередині ареалу, тобто області поширення виду, то, завдання зоогеографії – це з’ясування та опис меж ареалів.

Зоогеографії доводиться постійно звертатися до історії формування Землі, її минулого і сучасного. Палеонтологія дає зоогеографії знання про копалин організмах, геологія визначає, до якого часу належить той чи інший пласт досліджуваної території. Це дозволяє відновлювати вигляд Землі минулих епох, стан її поверхні, розподілу материків і океанів. Одночасно зоогеографічні дані часто служать основою для побудови та перевірки гіпотез про історичне минуле планети.

Зоогеографи першими підтримали гіпотезу австрійського вченого Альфреда Вегенера про рух континентів, хоча спочатку вона була зустрінута в багнети геологами і геофізиками. Тісні зв’язки у зоогеографії з метеорологією і гідрологією, багатьма іншими суміжними географічними дисциплінами. У свою чергу зоогеографія не тільки формує більш повне уявлення про навколишній світ, але й постачає людство важливою інформацією, необхідною для раціонального природокористування. Відомості про поширення корисних і шкідливих тварин цікавлять багато галузей господарства, а знання ареалів збудників захворювань, паразитів і їх переносників просто необхідно медикам, службам нагляду та боротьби з хворобами та шкідниками.

В даний час відомо, що тварини організми в межах біосфери розподілені дуже нерівномірно. У морях вони заселяють всі глибини, аж до найглибших западин, але найбільша кількість видів живе на глибинах до 200 м. А ось в глиб Землі тварини проникають лише на кілька метрів, оскільки їх діяльність, як правило, пов’язана тільки з грунтом. Землі тварини проникають лише на кілька метрів, оскільки їх діяльність, як правило, пов’язана тільки з грунтом. Зате багато видів тварин, особливо птахів і комах, можуть підніматися в захмарні висоти. Орлов і грифів зустрічали на висотах до 7500 м, а гусей навіть на висоті 9500 м над рівнем моря. Повітряні потоки заносять сюди і дрібних комах, але як такої життя тут немає.

Кількість видів тварин і їх біомаса в морях зменшуються з глибиною, а на суші – з висотою. Число видів тварин убуває від екватора до полюсів, що пов’язано зі зниженням річних температур і зменшенням кількості рослинної їжі. Якщо порівнювати видовий склад тварин тропіків і полярних областей, то в міру просування до високих широт, тобто в напрямку з півдня на північ, відзначається збільшення числа тварин з постійною температурою тіла, які змінюють холоднокровних. У високих широтах серед хребетних тварин повністю переважають теплокровні – птахи та ссавці, тоді як в низьких широтах перевага залишається за холоднокровними – амфібіями і рептиліями. У меншій мірі це справедливо для океану. Практично постійна температура води і багата їжею середу краще забезпечують існування багатьох груп холоднокровних тварин, особливо риб і безхребетних.

Межі горизонтального і вертикального поширення тварин ширше, ніж у рослин. На перший погляд це здається парадоксом, адже тварини залежать від рослин і бактерії, які виробляють органічні сполуки. Завдяки своїй рухливості тварини можуть «відриватися» від безпосередніх джерел їжі або використовувати в цій якості мертве органічна речовина. Так надходить більшість мешканців морських глибин, на яких зверху падає «дощ» органічних залишків.

Посилання на основну публікацію