Жерікоакоара (Jericoacoara)

І ної віддаленої місцевості на північному сході країни з чудовими пляжами, величезними дюнами, кокосовими пальмами, рифами і лагунами колись розташовувалася лише ізольована від решти світу рибальське село. Хоча репутація ідилічного куточка зберігається і бажаючим сюди добратися належить відправитися в даний подорож, «Жері» користується сьогодні великою популярністю, особливо у молоді. Будьте готові до тривалої та виснажливої поїздці з Форталеза, яка займе велику частину дня, а після прибуття – до відсутності будь-яких доріг.

Більшість приїжджих задовольняються пасивним відпочинком, а також розповідями і поемами з вуст старих, навчених досвідом місцевих рибалок. Інші доповнюють традиційний пляжний відпочинок прогулянками, віндсерфінгом на озері Жіжока (Jijoca Lake), катанням на конях і дюнних баггі. Варіанти розміщення перш обмежувалися гамаком і примітивними хатинами, однак сьогодні тут з’являється все більше готелів з басейнами. Електрика провели тільки в 1998 р., проте вуличне освітлення під забороною, і вночі тільки місяць буде висвітлювати вам шлях. «Нічне життя» зводиться до сидіння на Дюні заходу сонця (Duna do por do Sol) і спостереження за тим, як сонце опускається у води океану, плюс час від часу трапляються вечора традиційної місцевої музики і танцю форро.

Жерікоакоара – давнє індіанське назва, що перекладається як «черепашача нора», – сьогодні складає частину природоохоронної зони. Найбільш дружній по відношенню до природи вид активності – прогулянки, хоча приїжджим також пропонуються екскурсії: на джипах до колись перебувала в 25 км на захід селі Татажуба (Tatajuba), яку поглинули дюни, і до ще одного красивому пляжу – Манті-Секу (Mangue Seco), а також круїзи по річці Гуріу (Guriu).

ПОДІЛИТИСЯ: