✅Земне тяжіння. Гравітаційне поле Землі

Гравітація, вона ж сила тяжіння, – це універсальна властивість матерії, якою володіють всі предмети і тіла у Всесвіті. Суть гравітації полягає в тому, що всі матеріальні тіла притягують до себе всі інші тіла, що знаходяться навколо.

Земне тяжіння

Якщо гравітація – це загальне поняття і якість, яким володіють всі предмети у Всесвіті, то земне тяжіння – це окремий випадок цього всеосяжного явища. Земля притягує до себе всі матеріальні об’єкти, що знаходяться на ній.

Завдяки цьому люди і тварини можуть спокійно переміщатися по землі, річки, моря і океани – залишатися в межах своїх берегів, а повітря – не літати по безкрайніх просторах Космосу, а утворювати атмосферу нашої планети.

Виникає справедливе запитання: якщо всі предмети володіють гравітацією, чому Земля притягує до себе людей і тварин, а не навпаки?

  • По-перше, ми теж притягуємо до себе Землю, просто, в порівнянні з її силою тяжіння наша гравітація мізерно мала.
  • По-друге, сила гравітації прямо пропорційно залежить від маси тіла: чим менше маса тіла, тим нижче його гравітаційні сили.

Другий показник, від якого залежить сила тяжіння – це відстань між предметами: чим більше відстань, тим менша дія гравітації. У тому числі завдяки цьому, планети рухаються на своїх орбітах, а не падають один на одного.

Примітно, що своєю сферичною формою Земля, Місяць, Сонце і інші планети зобов’язані саме силі тяжіння. Вона діє в напрямку центру, підтягуючи до нього речовину, що складає «тіло» планети.

Гравітаційне поле Землі

Гравітаційне поле Землі – це силове енергетичне поле, яке утворюється навколо нашої планети завдяки дії двох сил:

  • гравітації;
  • відцентрової сили, яка своєю появою зобов’язана обертанню Землі навколо своєї осі (добове обертання).

Оскільки і гравітація, і відцентрова сила діють постійно, то і гравітаційне поле є постійним явищем.

Незначний вплив на поле надають сили тяжіння Сонця, Місяця і деяких інших небесних тіл, а також атмосферних мас Землі.

Закон всесвітнього тяжіння і сер Ісаак Ньютон

Англійський фізик, сер Ісаак Ньютон, згідно з відомою легендою, одного разу гуляючи по саду днем, побачив на небі Місяць. Водночас з гілки впало яблуко. Ньютон тоді займався вивченням закону руху і знав, що яблуко падає під впливом гравітаційного поля, а Місяць обертається по орбіті навколо Землі.

І тут в голову геніальному вченому, осяяну інсайтом, прийшла думка, що, можливо, яблуко падає на землю, підкоряючись тій же силі, завдяки якій Місяць знаходиться на своїй орбіті, а не носиться безладно по всій галактиці. Так був відкритий закон всесвітнього тяжіння, він же Третій закон Ньютона.

Мовою математичних формул цей закон виглядає так:

F = GMm/D2

де

  • F – сила взаємного тяжіння між двома тілами;
  • M – маса перших тіла;
  • m – маса другого тіла;
  • D2 – відстань між двома тілами;
  • G – гравітаційна постійна, рівна 6,67х10-11.
Посилання на основну публікацію