Заповідники України: коротко

Заповідна справа в Україні почало розвиватися на початку 20 століття. Ще в далекому 1905 році на засіданні Московського товариства природи обговорювалися питання охорони природи в південно-західних губерніях Росії, тобто в межах сучасної України. Тоді по суті і були закладені перші основи заповідної справи. 

 Перший заповідник України – Асканія-Нова – був заснований 8 лютого 1921 року декретом РНК УРСР. У повоєнний час у республіці сформувалася мережа природоохоронних об’єктів, як за абсолютним, так і з частковим режимом заповідності (заказники) і охорона заповідників України, раціональне використання природних багатств стали набувати в регіоні все більш важливе соціальне, економічне і екологічне значення.

Створювані в один час і в єдиній державі Заповідники України і заповідники Росії мають схожу структуру організації і мають спільні цілі та завдання.

 На сьогоднішній день площа природно-заповідного фонду становить понад 5% від площі країни, причому заповідники України займають близько 2% території. Хоча це і низький показник порівняно з цивілізованою Європою, де заповідники становлять 15%, головне не зупинятися на досягнутому і збільшувати кількість заповідників, особливо малих по площі. Тим більше досвід створення таких малих заповідників в Україні вже є, наприклад, Мис Мартьян, Карадазький заповідник, заповідник Розточчя та ін.

 Заповідники України, що зберегти типові зональні ландшафти. На цих територіях оберігаються різноманітні екосистеми, рідкісні та зникаючі види рослин і тварин.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Термічний режим озер