Закавказькі ханства в складі Російської імперії

Ханства, що розташовувалися на території сучасного Азербайджану, були приєднані до Росії в першій третині XIX століття в результаті російсько-турецьких (1806-1812 років, 1828-1829 років) і російсько-перських воєн (1804-1813 років, 1826-1828 років). За умовами Туркманчайського (1828 роки) і Адріанопольської (1829 роки) мирних договорів територія Закавказзя визнавалася за Росією. В рамках первинного територіального поділу колишні феодальні освіти були перетворені в провінції й округи. З’явилися Бакинська, Кубинська, Шекінська, Ширванську, Карабахська і Талишських провінції, Елізаветопольскій (колишнє Гянджинское ханство) і Джаро-Белоканскій округу, а також дві дистанції – Казахська і Шамшадільская.

Мусульманське населення регіону вперше виявилося в межах однієї територіальної одиниці в результаті російської адміністративної реформи на Кавказі, проведеної в 1840-х роках. В ході первинного територіально-адміністративного поділу Закавказького краю на карті виникла Шемахінской губернія, перейменована згодом в Бакинську. Саме остання стала колискою азербайджанського національного руху і базової територією Азербайджанської демократичної республіки на початку XX століття. У другій половині XIX століття на карті Закавказзя з’явилася ще одна губернія – Елісаветпольской, територія якої теж складалася з земель колишніх ханств.

Бакинська губернія з’явилася в 1859 році в зв’язку з переведенням губернського центру з сейсмічно неустойчівой Шемахи в Баку. Дане рішення кавказького намісника князя А. І. Барятинського виявилося доленосним як для Баку, так і для всього Азербайджану в цілому. Саме з цього часу можна вести звіт початку єднання мусульманського населення Закавказзя. В імперський період поділу за національною ознакою не існувало, були лише конфесійні відмінності, в силу яких можна говорити про переважання мусульманського, або татарського, як його часто називали тоді, населення в губернії. Воно стало поступово ідентифікувати себе в якості азербайджанської нації.

Включення земель мусульманських ханств Східного Закавказзя до складу Російської імперії зробило сприятливий вплив на економічне, суспільно-політичний та культурний розвиток закавказьких тюрків. Економічний підйом регіону пов’язаний з почався нафтовим бумом в Баку, перетворивши останній до кінця XIX століття в один з найбагатших індустріальних міст імперії. Нафтовидобуток в районі Баку з 26 тисяч (1872-го) зросла до 11 мільйонів тонн (1901 рік), склавши близько половини світового видобутку. Найважливішим кроком для підйому економіки всього Закавказького краю стало почалося в другій половині 1860-х років будівництво Закавказької залізниці: в 1872 році відкрито рух між Тифлісом і Поті, а в 1883 році закінчено будівництво всієї магістралі від Батумі через Тифліс до Баку. У 1900 році залізницю регіону підключили до загальноросійської залізничної мережі імперії.

Розвиток земель, що входять до складу сучасного Азербайджану, в перше десятиліття XX століття відзначено двома тенденціями. Перша тенденція пов’язана з бурхливим і нерівномірному розвитком в регіоні капіталістичних відносин, що зробили надмірний тиск на модернізують традиційне суспільство. Друга тенденція проявилася у зростанні національної самосвідомості формувався тоді азербайджанського народу, ніж намагалися скористатися як місцеві націоналісти, так і радикальні рухи більшовиків і меншовиків. У Східному Закавказзі рух соціального протесту супроводжувалося посиленням міжетнічних антагонізмів. Це найбільш явно проявилося в кривавих сутичках між закавказькими мусульманами і вірменами, які почалися в Баку в лютому 1905 року і незабаром перекинулися на все Закавказзі.

Посилання на основну публікацію