Японський культурний феномен

Про японському культурному феномені написано багато книг і статей. Той факт, що мова, традиції, мистецтво, правила поведінки і багато інших елементів національної культури цієї країни мають нерідко цілком специфічні риси, ніким не заперечується. Що ж до причин, що пояснюють ці особливості, то серед них як головні найчастіше називають дві. По-перше, природну географічну ізольованість цієї держави-??архіпелагу від сусідніх країн, яка тим більше ускладнилася внаслідок здійснення політики самоізоляції, яка тривала три століття – аж до середини XIX в. По-друге, це виняткова однорідність, або, як кажуть, гомогенність національного складу населення країни, де понад 99% становлять японці. Звичайно, потрібно враховувати і особливості релігійного складу населення.

Культурні особливості Японії багато в чому проявляються в її матеріальній культурі. Наприклад, давно вже стали загальними такі поняття, як «японський будинок», «японський сад», «японська одяг».
Основний тип традиційного японського житлового будинку більш-менш однаковий у всіх районах країни. Зазвичай такий будинок має суцільні торцеві стіни, тоді як інші стіни розсуваються, щоб в жарку погоду приміщення могло продуватися вітром. Дерев’яні щити і легкі рами дозволяють змінювати внутрішнє планування приміщення, число і розміри кімнат. Підлоги в них покриті солом’яними циновками – татамі – розміром 1,8 х 0,9 м. За ним ходять без взуття, а на ніч на них розкладають для сну плоскі подушки, наповнені ватою або соломою. Меблів в будинку дуже мало, зазвичай це стінні шафи і низькі столики для їжі, за якими сидять, підібгавши під себе ноги. Для обігріву приміщення використовують переносні жаровні або врізані в підлогу вогнища. Широко поширені ванни – фуро, які за формою нагадують бочки.

Японський сад також надзвичайно відрізняється від європейського. Європейський сад, парк – це природа, перетворена людиною, свого роду уособлення людського розуму і волі. Японський сад як художнє явище почав формуватися ще в X-XII ст. і досяг свого розквіту в XIV-XVI ст. Його основні ознаки – вживання каменів і гальки, мохів і невисоких рослин, невеликий розмір і асиметрія композиції. У японському саду дерева, чагарники, каміння служать для уособлення філософсько-релігійних уявлень. Особливо великий вплив на японську садову архітектуру зробив буддизм, з яким пов’язана, зокрема, трактування води як символу жіночої, а каменю – чоловічої сили. Своє символічне значення мають також розташування і форма невеликих ставків, острівців, каменів, рослин.

У всьому світі відома і традиційний японський одяг – кімоно (в буквальному перекладі це слово означає «одяг»): довгий халат без кишень і гудзиків, який заорюється направо. Важлива деталь кімоно – пояс. Жіночі пояси розташовуються на талії і вище її, а ззаду зав’язуються пишним декоративним вузлом. У чоловіків широкий пояс підтримує спідницю-штани. Оскільки кімоно не має кишень, всі необхідні власнику дрібні предмети прикріплюються до поясу за допомогою спеціальних пристосувань – нецке. Традиційна взуття японців – сандалі, а під час дощів – дерев’яне взуття на платформі (гета).
Специфіка Японії широко виявляється і в її духовній культурі. Це можна продемонструвати на прикладі таких важливих складових частин культури, як мова і писемність, мистецтво, літочислення, календар.
Згідно прийнятої лінгвістичної класифікації, японська мова утворює особливу, самостійну групу мов. Генетичні зв’язки його до кінця ще не з’ясовані. Деякі вважають, що він найближче до китайського, але це не зовсім так, оскільки і граматика, і лексика у них різні. Зближує ж їх інше – ієрогліфічна писемність.

У IV-V ст. н. е.. Японія ще не мала своєї писемності, і їй довелося запозичувати китайську ієрогліфіку. Але китайські ієрогліфи не були пристосовані до фонетичного строю японської мови, що сильно ускладнювало і лист, і читання. Так тривало кілька століть, і тільки в IX ст. методом скорочення китайських ієрогліфів японці почали створювати свою складову азбуку, що отримала дві фонетичні різновиди. Спочатку з’явилася складова азбука хірагана, а потім азбука катакана, які зазвичай об’єднують однією назвою кана. З тих пір японці стали писати за допомогою і ієрогліфів, і кани. Таке поєднання ієрогліфічного і складового листа збереглося й донині. У сучасній японській мові коріння більшості слів пишуться ієрогліфами, граматичні закінчення та службові слова – хіраганою, а запозичені слова європейського походження – катаканою.

З кінця XIX в. в Японії неодноразово робилися спроби скоротити число і зменшити складність китайських ієрогліфів. Проте ще перед Другою світовою війною будь-яка велика японська друкарня змушена була тримати в своїх набраних касах 7000-8000 ієрогліфів. Але після війни їх кількість поступово довели приблизно до 1900. На думку фахівців, досить знати 1000 ієрогліфів, щоб прочитати 80% всіх текстів. Але потрібно врахувати і те, що в цілому в японській пресі використовується не менше 5000 ієрогліфів, а в спеціальній літературі їх число доходить до 8000-10 000.

Надзвичайно своєрідно і японське мистецтво. Традиційна японська живопис (ніхонга) – це малюнки на шовку і папері, виконані водяними фарбами і тушшю. Особливим видом мистецтва можна вважати і ікебану – аранжування квітів, яка зародилася ще в VI ст. в буддійських храмах, а потім досягла дуже великого досконалості. Вельми оригінальний і класичний японський театр, для якого характерні невелика чисельність артистів, використання масок і перук, виконання всіх ролей чоловіками, поєднання міміки, пісні, танцю, пишність костюмів за відсутності декорацій. З XVII в. велике поширення отримав театр Кабукі (ка означає «пісня», бу – «танець», ки – «майстерність»). Широко відомі також ляльковий театр Бунраку, театр тіней.

Особливо слід сказати про японський літочисленні та японською календарі. У Японії застосовується кілька різних систем літочислення. Основна з них бере початок від 660 р. до н. е.. (за європейським літочисленням), коли, згідно з легендою, вступив на престол першого, міфічний, японський імператор Дзімму. Інша система відповідає рокам правління чергового японського імператора. Наприклад, в XX в. особливе літочислення було встановлено для часу правління імператора Хірохіто (1926-1989), а з 1989 р. йде відлік часу правління його сина імператора Акіхіто. З початку 1970-х рр.. використовується також європейське (григоріанський) літочислення. Що ж до календаря, то в Японії, як і в Китаї, прийнятий місячно-сонячно-юпітеріанскую календар з підрозділом на 12 – і 60-річні цикли, причому для назви кожного року використовується назва одного з тварин.

Кожен місяць року теж має свою назву: січень – місяць дружби, лютий – зміни одягу, березень – зростання трав, квітень – чагарнику, травень – ранніх посівів, червень – безводний, липень – милування місяцем, серпень – листя, вересень – хризантеми, жовтень – місяць без богів, листопад – інею, грудень – закінчення справ. Поряд з цим існує й свого роду квітковий календар, для якого встановлені такі символи: січень – сосна, лютий – слива, березень – персик, груша, квітень – сакура, травень – азалія, півонія, червень-ірис, липень – березка, серпень – лотос, вересень – сім трав осені, жовтень – хризантема, листопад – клен, грудень – камелія.

Особливої ??уваги заслуговують і японські традиції, які багато в чому регламентують все життя людей. Серед них є і вже віджилі традиції, свого часу зробили величезний вплив на японське суспільство, і повністю або майже повністю збереглися. До числа перших можна віднести, наприклад, кодекс поведінки самураїв – військового стану дрібних дворян, вищою доблестю яких була відданість своєму панові, аж до здійснення харакірі (хара означає «живіт», кирі – «різати»), тобто самогубства за допомогою вспариванія живота.

До числа цілком збережених можна віднести традиції японської кухні, що відрізняється великою своєрідністю. У харчовому раціоні японців велика частка крохмалистих речовин, характерні переважання рослинних білків над тваринами, основоположна роль рису, велике значення риби і морепродуктів. Як і раніше японці їдять в основному натуральну їжу, тобто використовують продукти в тому вигляді, в якому отримують їх від землі або від моря.

ПОДІЛИТИСЯ: