Якість населення: здоров’я

Поряд з кількісними оцінками населення світу, які були наведені вище, останнім часом все ширше починають використовувати нове поняття – про його якість. Демографи вважають якість населення вузловий категорією теорії народонаселення, що відбиває інтегральну сукупність його властивостей. Не дивно, що про якість населення стали писати і географи.

Як всяке нове поняття, поняття про якість населення поки, що називається, не відстоялося. Ще немає чіткого і загальноприйнятого його визначення, повної ясності у трактуванні його структури, складових частин. Проте не буде помилкою стверджувати, що трьома головними, агрегованими частинами цього поняття служать: 1) здоров’я населення; 2) освітній рівень населення; 3) кваліфікаційний і професійний рівень населення.

Те, що цей короткий перелік починається саме зі здоров’я людей, не випадково. Останнім часом, принаймні в економічно розвинених країнах світу, здоров’я ставлять на перше місце серед всіх показників, що характеризують якість населення. Саме його вважають основою повноцінного життя і діяльності кожної людини, та й усього суспільства. Саме з ним пов’язують надію на вихід з демографічної кризи. На відміну від розвинених країн в більшості держав, що розвиваються такої зміни пріоритетів поки ще не відбулося, тому основні показники, що характеризують здоров’я населення, різняться в цих групах країн особливо сильно.

По-перше, це відноситься до витрат на охорону здоров’я. У США, ФРН, Швейцарії вони перевищують 10% ВВП, у Франції, в Нідерландах, Чехії, Канаді, Австралії наближаються до 10%, тоді як у країнах Тропічної Африки такі витрати зазвичай знаходяться на рівні 2-3%, а в Судані, наприклад , складають всього 0,3% ВВП.

По-друге, це доступ до медичного обслуговування. У розвинених країнах їм зазвичай користується все населення, а в що розвиваються часто менша його частина (наприклад, в Чаді – 1/4). Конкретизуючи цей трохи аморфний показник, можна навести точні цифрові дані про розвиток систем охорони здоров’я, причому за принципом антіподності (табл. 48).

На додаток можна привести також дані про кількість лікарняних ліжок з розрахунку на 1000 жителів. Рекордсменом тут виступає Швейцарія (20). За нею йдуть Японія, Норвегія, Білорусія, Росія, Молдавія, Україна, Латвія, Нідерланди, Болгарія, Монголія (10-20). На іншому полюсі знаходяться Габон, Конго (Браззавіль), Папуа – Нова Гвінея (3-4). Втім, цей показник досить низький і в багатьох високорозвинених країнах: наприклад, в США, Великобританії, Канаді, Республіці Корея, Сінгапурі він знаходиться в межах від 4 до 5 ліжок на 1000 жителів.

Одним з найважливіших критеріїв оцінки здоров’я населення служать показники смертності, про які вже говорилося. Однак демографічна статистика, в тому числі і міжнародна, особливу увагу звертає не лише на коефіцієнт смертності, як такої, а й на коефіцієнт дитячої смертності, який в ще більшій мірі відбиває здоров’я нації. Під цим терміном розуміють смертність дітей на першому році їхнього життя (0 – 12 місяців). Дитяча смертність зазвичай значно перевершує смертність у всіх наступних вікових групах, за винятком літнього і старечого віку. Загалом у світі спостерігається цілком закономірна тенденція до поступового зменшення малюкової смертності, що пояснюється поліпшенням умов життя та успіхами охорони здоров’я. Однак відмінності в цьому показнику між розвиненими і країнами, що розвиваються залишаються ще надзвичайно великими.
Ці відмінності простежуються при порівнянні основних груп країн і великих регіонів світу. Так, при середньосвітовому показнику 54 смерті на 1000 живонароджених дітей в економічно розвинених країнах він становить усього 7/1000, тоді як у що розвиваються 59/1000, а в найменш розвинених країнах 93/1000. Відповідно цьому розрізняються і показники великих регіонів: у Північній Америці – 6/1000, в зарубіжній Європі – 9/1000, в Австралії і Океанії – 26/1000, в Латинській Америці – 23/1000, в зарубіжній Азії – 49/1000 і в Африці – 90/1000. Ще більш виражені ці відмінності при порівнянні окремих країн (табл. 49).

Як випливає з даних, наведених у таблиці 49, низькі показники малюкової смертності мають найбільш розвинені країни світу, розташовані в зарубіжній Європі, а також у Північній Америці, Східній Азії, Австралії та Океанії. Серед країн з найвищими показниками дитячої смертності, як і слід було очікувати, переважають найменш розвинені держави Тропічної Африки. Неважко підрахувати, що за цим показником Японія благополучніше Сьєрра-Леоне в 54 рази!

Цілком природно, що більш великі і економічно «просунуті» країни, що розвиваються в таблиці 49 не представлені. Щоб продемонструвати успіхи цих країн в справі зниження рівня малюкової смертності, наведемо такі дані. За період з 1960 по 2006 р. показники малюкової смертності на 1000 жителів знизилися в Китаї з 165 до 32, в Індії – з 165 до 62, в Індонезії – з 150 до 36, в Єгипті – з 128 до 32, в Мексиці – з 91 до 18. Проте вони ще продовжують залишатися в багато разів вищими, ніж у країнах Заходу.

Як випливає з даних, наведених у таблиці 48, Росія за деякими найважливішими показниками рівня охорони здоров’я входить у першу десятку країн світу. Однак за показником рівня малюкової та дитячої смертності вона знаходиться на одному з останніх місць у Європі, випереджаючи лише Румунію, Албанію і Молдову. З інших країн СНД показники малюкової смертності особливо високі в Казахстані (60/1000), Таджикистані (87/1000), і Туркменії (76/1000) та Азербайджані (73/1000).
При всій важливості наведених вище відомостей таки самим узагальнюючим, інтегральним показником стану здоров’я населення вважається середня очікувана тривалість життя.

Посилання на основну публікацію