Характеристика річки Конго

Конго, друга за довжиною після Нілу річка Африки, з 1971 по 1997 р. називалася Заїр.

У верхній течії (вище міста Кісангані) називається Луалаба. Єдина велика річка, що перетинає екватор два рази.

Береги річки, майже на всій її довжині порослі екваторіальними лісами, століттями залишалися для європейців невивченою територією.

Гирло річки Конго відкрив 1482 року португальський мореплавець і торговець Дієго Кан (1440-1486). Це географічне відкриття було їм зроблено не в наукових цілях – португалець налагодив комерційні відносини з Королівством Конго, економіка якого базувалася на работоргівлі.

Страшні тропічні хвороби, важкий клімат, непрохідні болота і ліси, ворожість місцевого населення обмежували допитливість європейців в дослідженні цих територій аж до останньої чверті XIX ст. До цього часу португальські, британські та французькі торговці закуповували рабів, залишаючись в своїх факторіях на узбережжі Атлантичного океану.

Першим європейцем, що дійшов 29 березня 1871 р. до верхньої течії Конго, річки Луалаба, був шотландець Девід Лівінгстон. Погіршуюче здоров’я знаменитого дослідника Африки не дозволило йому зробити висновок, до басейну якої річки – Конго або Нілу – відноситься Луалаба.

Більшу частину річки Конго пройшов вже співвітчизник Лівінгстона, англійський журналіст Генрі Мортон Стенлі, в 1876-1877 рр. подолавши в небезпечній подорожі майже 5000 км зі сходу на захід Африки, він вийшов в гирлі Конго.

Уже під патронажем бельгійського короля Леопольда II і на його кошти Стенлі в новій експедиції в 1881 р. заснував ряд станцій на берегах річки.

Повноводність протягом усього року – особливість річки Конго.

Басейн річки Конго, розташований в самому центрі африканського континенту, займає за площею друге місце в світі. Джерелом Конго найчастіше вважають річку Луалаба, яка бере свій початок недалеко від південно-східного кордону Демократичної Республіки Конго. Але є думка, що витік Конго – річка Чамбезі, що починається недалеко від південного краю озера Танганьїка. Особливість річки Конго рівномірна витрата води протягом усього року. Це пояснюється тим, що басейн Конго розташований по обидва боки екватора, і тому надходження води з річок Північної півкулі, що наповнюються інтенсивними літніми дощами, заповнює зимове обміління південних приток річки.

Басейн Конго охоплює так звану западину Конго і її крайові плоскогір’я. Річку прийнято розділяти на три основних ділянки. Від витоків до водоспадів Стенлі йде верхня ділянка. Від водоспадів Стенлі до міста Кіншаси середня і далі – нижня.

Минувши місто Конголо, річка перетинає бар’єр твердих кристалічних порід і прокладає собі шлях через ущелину, яку по праву називають пекельними воротами. Пороги і водоспади тягнуться до міста Кінду. Звідси починаються тропічні ліси, які оточують річку протягом 2000 км.

За містом Кіншаса починаються водоспади Лівінгстона, висота яких – близько 40 м. При впадінні в Атлантичний океан Конго розширюється до 11 км і досягає глибини до 230 м.

...
ПОДІЛИТИСЯ: