Характеристика форми правління Туреччини

Перша конституція була прийнята в Туреччині в 1876 році. У 1920 році приймається проміжна, друга конституція, інакше іменована «Національним пактом». У січні 1921 року був прийнятий додатковий закон про основи організації, в якому було проголошено республіку, а Мустафа Кемаль (Ататюрк) був оголошений президентом.

У 1924 році, після завершення революції 1920-1923 років, приймається третя конституція. Відповідно до неї, головним органом Республіки ставало Великі національні збори, що обирається строком на 4 роки шляхом загального голосування.

У 1961 році тимчасове офіцерське уряд прийняв нову конституцію, згідно з якою був заснований Сенат (Верхня палата ВНЗТ).

У 1980 році представники збройних сил республіки запропонували нову конституцію, знову створювала однопалатний парламент і ще більше посилює владу президента. У 1982 році була прийнята конституція Турецької Республіки, що діє й донині.

У 1995 році Великі національні збори Туреччини прийняло значне число поправок до конституції, зокрема, прибравши з неї положення про те, що «народ згоден прийняти правління армії». У 1997 році Рада Національної Безпеки запропонував уряду пакет пропозицій щодо збереження секулярного характеру Турецької Республіки. Частина пропозицій була прийнята у вигляді законів і постанов, що мають силу закону.

У березні 2004 року президент Туреччини оголосив про якнайшвидших конституційних реформах, спрямованих на підготовку законодавства до вступу в Євросоюз.

У 2007 році в результаті політичної кризи, який був викликаний бажанням правлячої партії обрати на пост глави держави свого представника і неможливістю це здійснити внаслідок процедурних казусів, був проведений референдум з питання про процедуру обрання президента загальним голосуванням.

Механізм внесення поправок до конституції складний. Згідно ст. 175, не менше У3 членів Великих національних зборів повинні проголосувати за внесення відповідної поправки на розгляд. Далі цю пропозицію обговорюється двічі на пленарних засіданнях. За умови, що 3/5 членів Зборів проголосують за прийняття пропозиції щодо внесення змін, воно виноситься на розгляд Президента. Президент має право або накласти вето, або відправити пропозицію на розгляд до Конституційного суду. У разі якщо Збори 2/3 голосів прийме проект закону, то Президент має право винести розгляд проекту на референдум. Поправка вважається прийнятою, якщо на референдумі за неї проголосує проста більшість (50% + 1) брали участь громадян. Крім того, ст. 4 конституції забороняє зміну положень конституції, що стосуються республіканської форми правління (ст. 1) і характеристик республіки (ст. 2 і 3).

У конституції закріплені всі основні права, зазначені в Загальній декларації прав людини. Недоторканність особистості (ст. 17), особиста свобода і безпека (ст. 19) гарантуються кожному громадянину, незалежно від статі, раси та віросповідання. Розділи 4-9 (ст. 20-27) конституції забезпечують різні громадянські свободи – спілкування, вибору місця проживання, релігії, думки і переконань, а також науки і мистецтва. Свободи політичних асоціацій обумовлюються в ст. 33. У розділі ст. 35 закріплює за громадянами Турецької Республіки права власності і спадкування. Розд. 10 конституції містить статті, покликані захистити свободу преси і засобів масової інформації, за винятком тих випадків, коли їм загрожує арешт за звинуваченням у скоєнні злочину, який зазіхав на територіальну і національну цілісність держави, основні принципи Республіки або національну безпеку (ст. 30).

Конституція гарантує всім громадянам, що досягли 18 років, рівні громадянські і виборчі права, незалежно від статі, расової приналежності, релігійних і політичних переконань. Право бути обраним до органів влади громадяни знаходять в 30 років, право бути обраними на посаду Президента – в 40 років і при обов’язковій наявності вищої освіти. Військовослужбовці в званнях нижче офіцерських, а також курсанти військових вузів і ув’язнені не мають права брати участь у виборах.

У Туреччині існує змішана президентсько-парламентська республіка. Законодавчу владу здійснює однопалатний парламент – Великі національні збори Туреччини. Главою Турецької Республіки є Президент, який обирається прямим таємним голосуванням на 5 років (не більше ніж на два терміни). Виконавча влада в країні представлена ​​Радою міністрів, що формується з членів Національних зборів за поданням прем’єр-міністра, якого призначає Президентом. Вищу судову владу здійснюють Вищі суди загальної юрисдикції – Конституційний суд і Вищий касаційний суд.

Посилання на основну публікацію