Волго-В’ятський район

Волго-В’ятський район, що простягнувся майже на 1000 км з південного заходу на північний схід, розташований в басейні річки Вятки, правої притоки Ками, і вздовж того широтного відрізка Волги, коли вона, прийнявши свій найбільший права притока Оку, стає широкою і повноводною.

У чому полягає специфіка району?

Насамперед – у розташуванні на «стику» та природних, і економічних зон. На північ від Волги (на її лівому березі, в Заволжя) – лісова зона, на південь, на правому березі, – лісостеп.

Волго-В’ятський район

Неоднорідність природних умов зумовила й господарські відмінності. Для півночі (частина Нижегородської, вся Кіровська область, велика частина Республіки Марій Ел) характерні лісозаготівлі, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість і лише осередкове або вибіркове землеробство і молочно-м’ясне господарство.

Південна частина – правобережжі Волги (частина Нижегородської області, Мордовія, Чувашія) – майже вся суцільно розорана чорноземна лісостеп з високою щільністю населення і освоєнням території. У сільському господарстві тут переважають зернове господарство і м’ясо-молочне тваринництво; розвинена харчова промисловість. У Чувашії широке розповсюдження отримав хміль – одна з трудомістких сільськогосподарських культур, широко використовувана для пивоваріння.

Які народи живуть в районі?

Ще одна особливість району – етнічне розмаїття. Тут чітко простежується переплетення культур кількох народів, здавна заселяли ці землі.

При абсолютній більшості росіян (понад 90%) велика чисельність татар, чувашів, мордви, марійців. Вони живуть не тільки на території нині існуючих республік, а й в інших регіонах. Особливо розосереджена мордва – від Рязанської області до Башкирії. Змішані шлюби, перехід на російську мову приводили до асиміляції («розчинення») цього етносу, тому чисельність його за останні десятиліття зменшується.

Протилежний приклад – тюркомовні чуваші, для яких, як і для татар, що проживають в цьому регіоні, менш характерні змішані шлюби. Чуваші – один з небагатьох швидко зростаючих народів Європейської Росії. Частка «титульного етносу» (довшого своє ім’я республіці) в Чувашії сягає 70%. Для порівняння – в Республіці Марій Ел вона трохи менше половини, а в Мордовії – близько третини.

У всіх народів, що населяють Волго-В’ятський район, є свої відмінності в одязі, традиційної їжі, побут, обрядах, але дуже багато і спільного. Скрізь набули поширення робота з деревом і жіноче рукоділля. Національні костюми марійців, мордви і чувашів дуже своєрідні й барвисті. Для їх прикраси жінки широко використовували аплікації, монети, бісер, але головне, вишивку.

Чим цікавий Нижній Новгород?

Це найбільше місто району, розташований при злитті Волги та Оки, третій за кількістю жителів в Росії (після Москви і Санкт-Петербурга).

Заснований в XIII в., Нижній Новгород, завдяки своїм економіко-географічному положенню, швидко стає великим торговим і ремісничим центром. На початку XVII в. значення міста як найбільшого (після Москви) торгового центру та його віддаленість від основних битв Смутного часу сприяли тому, що в 1611 – 1612 рр. Нижній став базою формування Другого земського ополчення Кузьми Мініна і князя Дмитра Пожарського проти польських інтервентів. З тих пір Нижній Новгород придбав славу рятівника Росії та волелюбного міста.

Торгове значення міста ще більше зросло на початку XIX ст., Коли там стала проводитися найбільша в Росії ярмарок.

Нижегородська ярмарок XIX століття

Рис. 78. Нижегородська ярмарок XIX століття

З початком пароплавства Нижній Новгород стає центром річкового суднобудування – тут проводилася велика частина річкових суден Росії. Місто стало і центром волзького судноплавства. Волгу недарма називали «головною вулицею Росії» – її транспортне значення було в багато разів більше, ніж будь залізниці. І головний «перехрестя» на цій вулиці, головна станція – Нижній Новгород.

Особливо швидко розвивалася промисловість міста в 1930-х рр. У цей час був побудований один з найбільших автозаводів Росії (він називається ГАЗ – Горьковський автозавод, оскільки саме місто з 1932 по 1991 р називався Горький – на честь відомого письменника).

Це був автозавод, зроблений за зразком заводу Форда в Детройті в США (Нижній Новгород один час навіть називали «російським Детройтом»). Концепція Форда передбачала створення майже всього необхідного для автомобіля на самому заводі або поблизу від нього. Тому в Нижньому Новгороді і його околицях налагодили виробництво моторів (Заволжя), автоскла (Бор), інструментів (Павлово), гумотехнічних виробів і т. Д.

Крім автозаводу в місті були побудовані авіаційний та артилерійський заводи, багато інших підприємств ВПК (у тому числі розвивався вже відомий вам завод «Червоне Сормово»). Тому Нижній Новгород опинився в дуже важкій ситуації після скорочення державного замовлення на військову техніку.

Дуже цікавий вигляд Нижнього Новгорода, розташованого при впадінні Оки у Волгу. На піднесеною, горбистій правобережної частини знаходиться центр міста, більшість пам’яток архітектури, в тому числі кремль. На низинному лівому березі Оки, зручному для промислового будівництва, розташувалися головні підприємства міста: автозавод (ГАЗ), «Червоне Сормово» та інші.

висновки

Волго-В’ятський район- район внутрішньо неоднорідний. На півночі району – лісова зона з вибірковим землеробським освоєнням, лісозаготівлями, з давнім розвитком промислів. На півдні – майже суцільно розорана місцевість, з давнім поміщицьким заселенням, розвиненим сільським господарством. На заході – Нижній Новгород («кишеню Росії», волзький порт Москви), на сході – Чувашія, крайній північний захід розселення тюркомовних народів; Республіка Марій Ел і Республіка Мордовія – ареал фінно-угорських народів. Як свідчить досвід історії, саме «на стиках», в «контактних зонах» часто виникає нове, раніше невідоме. Накопичений потенціал, його різноманітність – запорука розвитку цього району.

Посилання на основну публікацію