Велике переселення народів і формування румунського етносу

Посилення тиску на Римську імперію варварських племен привело до падіння римського панування в Дакії. У 271 році імператор Авреліан вирішив, що Дакія занадто відкрита для вторгнення і наказав армії і колоністам піти за Дунай. Без захисту Риму Дакія стала простором, відкритим для вторгнень племен, які по шляху до римських провінціях грабували поселення Дакії. Міста були покинуті жителями. Через колишню Дакію рухалися готи (III-IV століття), гуни (V століття), авари (VI століття). У VI столітті тут стали також селитися слов’яни. Взаємовплив фракійського, романізованого гетського і слов’янського компонентів привели до формування волоського (проторуминьского) етносу. У IX столітті християни Дакії взяли слов’янський обряд і стали підкорятися болгарської метрополії в Охриді.

У IX столітті Трансільванія увійшла до складу Угорського королівства. Угорці будували фортеці, заснували римсько-католицьку єпархію і почали звернення корінних жителів Трансільванії в католицтво.

У 1241-1242 роках монголи вторглися до Трансільванії, розбили місцевих феодалів, розграбували більшу частину її території і винищили значну частину населення. Почалися міжусобиці, що призвели до фактичної самостійності Трансільванії. У 1288 року місцева знать скликає власне представницькі збори (Дієта). Через постійне економічного тиску з боку феодалів і релігійного тиску з боку католиків, румуни перебиралися з Трансільванії в східному напрямку і на південь через Карпати, на територію майбутніх Молдавії та Валахії. У середині XIV століття воєвода Бесараб, формально визнаючи васальну залежність від Угорщини, об’єднав кілька територій в Придунав’ї, які стали основою князівства Валахія. У 1359 році воєвода Богдан створив князівство Молдова.

Посилання на основну публікацію