Урбанізація в США

США – одна з найбільш урбанізованих країн світу. Тому цілком закономірно, що процеси урбанізації, субурбанізації, рурбанізації, гіперурбанізації в цій країні вивчалися багатьма як американськими, так і вітчизняними (В. М. Харитонов, О. Н. Яницький) географами. Їхні роботи містять багатий матеріал, який стосується:

  • історико-географічних;
  • територіальних;
  • соціальних;
  • прогностичних
  • та інших аспектів урбанізації.

В перші десятиліття незалежного розвитку США рівень урбанізації в країні був ще дуже низьким, а частка міських жителів у загальному населенні збільшувалася вкрай повільно. Це пояснювалося переважно аграрним характером економіки США. При цьому, як і в передував колоніальний період, основна частина міського населення концентрувалася в портових містах Атлантичного узбережжя країни.

У 40-80-х рр. XIX в. темпи урбанізації помітно зросли, що було пов’язано насамперед з промисловим переворотом і інтенсивним розвитком промислового виробництва. При цьому найшвидше зростали міста Північного Сходу, але одночасно почався бурхливий ріст міст Приозер’я, а потім також Середнього Заходу і Тихоокеанських штатів. Однак на Півдні і в Гірських штатах рівень урбанізації залишався ще низьким.

Кінець XIX – початок XX в. зазвичай вважають періодом найбільш інтенсивної урбанізації. Дійсно, за час з 1880 по 1930 р. частка міського населення в США виросла в два рази – з 28 до 56%. Перепис 1920 вперше відзначив переважання в країні міського населення. За всім цим стояв насамперед триваючий бурхливий процес індустріалізації. Великий вплив на територіальне поширення міст зробило також будівництво залізних, а потім і шосейних доріг. Самі ж міста в цей період представляли собою великі і компактні «точкові» центри з досить чітко окресленими кордонами. Одним з головних джерел зростання великих міст як і раніше залишалася імміграція.

Неважко помітити, що з середини XX в. темпи урбанізації в США знову знижуються. Іноді цей період називають навіть періодом контрурбанізації. Але під контрурбанізації не слід розуміти зменшення ролі міст у житті суспільства. Мова насамперед йде про нові форми міського розселення, що склалися під впливом НТР, зниження містоутворюючої ролі промисловості і збільшення містоутворюючої ролі:

  • науки;
  • управління;
  • різного роду послуг;
  • територіальної децентралізації виробництва і розселення;
  • переходу від «точкового» міста до міських агломерацій.

Одночасно з цим намітилось більш швидке зростання міст і міського населення в деяких периферійних районах країни, особливо в межах «Сонячного пояса». У цілому ж можна, мабуть, вважати, що США вже досягли граничного рівня урбанізації (у 2005 р. – 81%), і в перспективі слід очікувати не стільки подальшого зростання частки городян, скільки нового ускладнення її форм і проявів.

Вирішальний вплив на умови міського життя в США протягом останніх десятиліть справила субурбанізація. Як відомо, під субурбанізацією розуміється переважний ріст населення і числа робочих місць у приміських зонах міст при уповільненні або навіть абсолютне скорочення чисельності жителів і працюючих в їх центральних частинах. Перші прояви субурбанізації і перетворення США в «одноповерхову Америку» відносяться ще до 20-30-х рр. XX в.

Але найбільше поширення процес субурбанізації отримав починаючи з 1950-х рр. Серед його причин зазвичай називають автомобілізацію і зростання транспортної рухливості населення, більш низькі ціни на землю у приміських зонах, прагнення більш заможних верств вирватися з перенаселених центральних районів і розселитися ближче до природи.
На перших порах приміські зони формувалися як чисто житлові утворення з розрахунком на маятникову міграцію, тобто роботу їх жителів у центральних частинах міст, де знаходяться установи, та й промислові підприємства. Але з часом промисловість почала йти з центрів міст в «субурбії» (передмістя). У ще більшій мірі це відносилося до різного роду офісів, наукових, проектно-конструкторських організацій, технологічних парків, університетських комплексів, майже 3/5 яких тепер знаходяться за межами міських центрів. Так – за висловом Г. М. Лаппо – передмістя перетворилися на більш-менш самостійні «приміські міста».

Уявлення про масштаби субурбанізації в США дають наступні цифрові показники.

Вже на початку 1980-х рр. більше 70 млн американців володіли власними односімейним будинками.

У міському житловому фонді країни такі будинки становили в середньому 63% (у центрах міст – 51 і в передмісті – 75%). У результаті переважання подібної забудови територія населених пунктів, за деякими оцінками, збільшувалася в чотири рази швидше, ніж зростала чисельність їх жителів. Так відбувалося гігантське «розповзання» міст США.

Таке «розповзання», що супроводжувалося відтоком в приміські зони не тільки багатих людей, а й представників середнього класу, призвело до кризи центральних частин американських міст, які стали місцем концентрації переважно бідних верств суспільства, знову прибувають до країни іммігрантів. В результаті центри більшості міст випробували гострий житловий голод, деградацію комунального господарства та інфраструктури, зростання злочинності, погіршення екологічної ситуації.

Ось чому ще наприкінці 1970-х рр. реставрація міських центрів і повернення в них частини населення з передмість були проголошені «проблемою номер один» для США. У 1989 р. президент Джордж Буш-старший заявив про намір адміністрації зробити все для того, щоб 1990-і рр. стали десятиліттям відродження міст, і в першу чергу регіональних столиць. У центрах міст було розпочато великомасштабне будівництво ділових будівель.

Ці ядра агломерацій все більш спеціалізуються на різного роду невиробничої діяльності, тут концентруються правління монополій, банки і страхові компанії, органи управління, засоби масової інформації, підприємства торгівлі та обслуговування. Про початок відродження міських центрів свідчать і дані переписів 1990 і 2000 рр. Вони показують посилення ділової активності в ядрах агломерацій.

При знайомстві з процесом урбанізації в США потрібно звернути особливу увагу на її територіальні форми.

Офіційно містом в США вважається населений пункт з чисельністю жителів не менше 2,5 тис. Всього міст в країні приблизно 7000 (за іншими оцінками – 9000), але серед них різко переважають невеликі. Великих міст (з населенням понад 100 тис. осіб), за:

  • переписом 1980 р., було 167;
  • за переписом 1990 р. – 199;
  • за переписом 2000 р. – 217.

Але ці цифри порівняно рідко використовуються при характеристиці міського населення США, оскільки вони абсолютно не відображають справжнього стану справ. Оскільки субурбанізація привела до величезного зростання міських агломерацій, дані про них і складають зазвичай основу всіх розрахунків і оцінок. У статистиці населення США такі агломерації зазвичай іменуються метрополітенськими ареалами, або метпрополітпенськими статистичними ареалами (МСА). Так називається територіально-статистична одиниця, використовувана для позначення міських агломерацій, що включають центральне місто з населенням більше 50 тис. чоловік і його передмістя.

ПОДІЛИТИСЯ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Дивіться також:
Назви грунтів