Управління геологічним середовищем

Існують три форми управління геологічної середовищем. По-перше, це вивчення кінцевих результатів процесів екзо-і ендодінамікі, їх моніторингу і прогнозів. По-друге, це здійснення різноманітних заходів щодо освоєння та раціонального використання підземного і наземного геологічного простору і, по-третє, це управління діяльністю гірничорудних підприємств.

Еколого-геологічний моніторинг. Поняття моніторингу навколишнього середовища вперше було запропоновано в 1972 р. на Стокгольмській конференції ООН. Під ним розуміється система повторних спостережень за одним або більше елементів навколишнього природного середовища в просторі і в часі з певними цілями і завданнями. В останні роки в поняття «моніторинг» стали включати не тільки систему спостережень, а й оцінку і прогноз антропогенних змін стану навколишнього середовища. Виділяють кілька видів еколого-геологічного моніторингу: еколого-геологічний моніторинг міських агломерацій, районів гірничорудних підприємств, районів гідротехнічних споруд, районів сільськогосподарського та гідромеліоративного освоєння, районів АЕС і теплових гідростанцій, транспортних магістралей і споруд (В. Г. Трофімов та ін, 1997). Залежно від рангу організацій (державний чи відомчий) масштаб досліджень з моніторингу може бути різний – від місцевого (детальний), регіонального, національного і до глобального рівня. Існують прості і складні системи моніторингу. Прикладом складної або комплексної системи може бути система геосферно моніторингу, до складу якого входять моніторинг атмосфери, гідросфери, біосфери, літосфери, геологічного середовища і техносфери.

Призначення еколого-геологічного моніторингу конкретизується в його цільовій програмі. У неї входять оцінка стану та прогноз розвитку несприятливих явищ у геологічному середовищі, наприклад зсувів, провалів, підмив берегів, підтоплення, осідання, забруднення підземних вод. В останні роки в сферу моніторингу підключені дослідження з поведінки окремих елементів або їх груп в геологічному середовищі.

Система еколого-геологічного моніторингу є важливою складовою частиною і одночасно служить інструментом оптимізації різних етапів господарської діяльності: планування, будівництва, експлуатації та управління. На основі даних моніторингу створюються прогнозні моделі геологічного середовища, які широко використовують для оптимального вирішення різних еколого-геологічних завдань. Ці дослідження і моделі дозволяють визначати допустимі техногенні навантаження на верхні горизонти літосфери, оцінювати ефективність і доцільність застосування різних методів освоєння територій та їх забудови.

Використання підземного простору. Земні надра з далеких часів служать людині як об’єкта, що надає не тільки комфорт і добробут, а й території, що дає додатковий життєвий простір. Це не тільки простір, в якому ведеться видобуток корисних копалин шахтним способом, а й території, де розміщуються транспортні магістралі (тунелі, лінії та станції метро), великі підземні промислові комплекси, величезні сховища нафтопродуктів і зріджених газів, машинні зали електростанцій, гаражі, грибні плантації, винні сховища (винні льохи), спортивні зали, санаторії та лікарні, сховища золота і коштовностей та ін Однак поки використовувані підземні сховища будуються тільки до глибин 220 м.
Широко використовують для різних цілей колишні підземні розробки. Занедбані штреки і стовбури шахт, відомі під назвою катакомб, займають значні простору під такими містами, як Одеса, Рим і Париж.

Великий економічний ефект дає використання природних підземних об’єктів для виробничих і військових цілей. У підземних просторах розміщують не тільки військову техніку, зокрема ракети і літаки, а й деякі підприємства військово-промислового комплексу, а також ряд заводів оборонного значення. У створених руками людини підземних сховищах складують вибухові, токсичні і радіоактивні речовини, вони служать резервуарами для акумуляції нагрітих вод або стисненого повітря. Накопичення нагрітих вод зазвичай ведеться при надмірній виробленні теплової або електричної енергії різними установками.

Посилання на основну публікацію