Географія тваринництва світу

Тваринництво є провідною галуззю сільського господарства для більшості розвинених країн Європи, США, Канади, Австралії, Нової Зеландії.

Основою для розвитку тваринництва всіх країн світу є корморесурсний потенціал, т. Е. Здатність вирощувати, заготовлювати, переробляти і зберігати різні види кормів. Насамперед тваринництво базується на 3,2 млрд га природних лук і пасовищ та кормах, одержуваних у рослинництві.

Світове поголів’я худоби в перекладі на умовний (велика рогата) в 2004 (млн) перевищила 2 млрд. Структура стада в основних регіонах світу показана в табл. 3.19. У більшості розвинених країн світу поширений інтенсивний тип ведення тваринництва з стійловому утриманні худоби та використанням концентрованих кормів. Цей тип господарювання характерний для країн Північної та Західної Європи, Канади, окремих районів США, Австралії, Нової Зеландії. У посушливих регіонах розвинених країн і в більшості країн, що розвиваються, де є корморесурсний потенціал природних пасовищ, переважає екстенсивний вид пасовищного тваринництва.

Найважливішими галузями тваринництва є скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство, конярство. Крім цього в його склад включають птахівництво, кролівництво, хутряне звірівництво, а також ставкове рибництво, бджільництво і шовківництво.

Скотарство займається розведенням великої рогатої худоби і підрозділяється по структурі реалізації його продукції на молочне, молочно-м’ясне, м’ясне, м’ясо-молочне. Найпоширенішим в скотарстві є велика рогата худоба (ВРХ), загальна чисельність якого дорівнює приблизно 1,3 млрд голів, включаючи більш 225 млн корів.

Світове поголів’я свиней становить 850-900 млн голів. Приблизно половина його зосереджена в Азії, де в одному лише Китаї налічується до 380 млн голів (1-е місце в світі). Значне поголів’я свиней є в США, Німеччині, Франції, Великобританії, Бразилії, Росії, Данії, Голландії, Україна. Виробництво свинини в світі складає до 75- 80 млн т на рік.

Вівчарство поширене в країнах зі значними площами природних пасовищ, переважно в аридних і гірських районах. У світі налічується понад 1,2 млрд овець. Основними виробничими напрямками в даній галузі є: тонкорунної, каракульської, мясосального, м’ясо-вовняного-молочний.

Близько 30% світового поголів’я овець зосереджене в країнах Азії – Китаї, Монголії, Індії, Туреччині, Ірані, Афганістані, Узбекистані, Киргизстані, Туркменії та інших. Більше 18% – в Австралії та Новій Зеландії; близько 18% – у країнах Африки: ПАР, Ефіопії, Алжирі та інших; 12% в європейських країнах – Великобританії, Румунії, Іспанії, Франції, Ісландії; близько 9% – в країнах Латинської Америки: Аргентині, Бразилії, Уругваї, Перу і менше 2% – у Північній Америці.

Крім виробництва баранини (її щорічна кількість становить понад 10 млн т) вівчарство – основний постачальник вовни. В цьому відношенні особливо виділяються Австралія, Нова Зеландія, Ісландія. Продуктивне конярство розвинене в Монголії, в Росії (Бурятії, Туві). Верблюдоводство розвинене в зоні пустель і напівпустель Північній і Східній Африці, Південно-Західної та Центральної Азії. Світове поголів’я – 17 млн голів.

За всіма видами продуктивного тваринництва щорічне виробництво м’яса становить понад 265 млн т. Його основними виробниками є країни Західної та Східної Європи, Північна і Південна Америка, Китай. Середньорічне споживання м’яса на душу населення у світі – близько 40 кг. Дуже низький рівень його споживання в країнах Африки, більшості країн Латинської Америки, країнах Південно-Східної Азії, в той час як у провідних країнах світу він досягає 120-130 кг.

Посилання на основну публікацію