Тихоокеанський пояс Японії

Територіальна структура господарства Японії має одну дуже характерну особливість, вже давно помічену великим географом-японознавцем К. М. Поповим, іншими вітчизняними та зарубіжними дослідниками. У ній зовсім чітко виділяються дві основнічастини, які зазвичай іменують лицьовий (або сонячної) і тильного (або тіньовий). Головну, лицьову, частина утворює південне узбережжя о. Хонсю, простягаю від Токіо до Симоносеки, а також північне узбережжя островів Сікоку і Кюсю. Цю територію, що займає близько 1/3 всієї площі Японії, прийнято називати Тихоокеанським поясом (рис. 120).

Ця найбільш зручна для заселення і господарського освоєння частину Японії являє собою низинну прибережну смугу шириною від 15 до 65 км, облямовану з одного боку горами, а з іншого – Тихим океаном і Внутрішнім Японським морем. Тут ще наприкінці XIX в. почало формуватися промислове ядро країни: будувалися фабрики, заводи, портові споруди. На півночі о. Кюсю виникла головна на ті часи вугільно-металургійна база Японії. Надалі звивиста берегова лінія сприяла тому, щоб майже кожне промислове підприємство, переробне імпортну сировину, мало свій вихід до моря. Починаючи з 1960-х рр.. багато з них стали створюватися на ділянках рукотворної суші, відвойованої біля моря. У таких випадках у одного краю насипний території обладнуються приймаючі причали, де руда, вугілля, іншу сировину прямо з суден надходить на переробку. А на протилежному боці створюються відвантажувальні причали, від яких починає свій шлях готова продукція. Вище вже наводився «крупним планом» приклад такого роду – металургійний комбінат в Фукуямою. Прямими його аналогами виступають металургійний комбінат в Кобе, багато інших підприємств.

Тихоокеанський пояс нерідко називають промисловим, але це не зовсім правильно. Прибережні низовини, найбільша з яких – Канто (в її південній частині розташована столиця країни), одночасно є і великими сільськогосподарськими районами з розвиненим рисівництво, овочівництвом, плодівництвом, обробітком чаю, тютюну, а також розведенням свиней та птиці. Зберігається значення декоративного садівництва і квітникарства. При цьому сільське господарство ведеться найбільш інтенсивними методами. Велике значення прибережних районів та в рибальстві країни.

Нагадаємо, що в межах Тихоокеанського поясу знаходиться і мегалополіс Токайдо (з 70-мільйонним населенням), до складу якого входять приблизно 25 міських агломерацій. Його продовженням фактично служить майже суцільний ланцюжок міст, що протягуються уздовж північного берега Внутрішнього Японського моря і «нанизаних» на швидкісну магістраль «Синкансен».
Все це пояснює ту виняткову роль, яку Тихоокеанський пояс грає в господарстві і життя населення в Японії. Тут концентрується 4/5 всіх зайнятих у промисловості країни і виробляється така ж частка її валової продукції. Вважається, що за щільністю розміщення виробничих потужностей цей пояс займає перше місце в світі. Що ж до асортименту продукції, то він охоплює буквально все – від виробів побутової електротехніки до найскладніших машин і механізмів. Далі, цей пояс дає близько 1/2 всієї продукції японського сільського господарства, тут здійснюються 3/4 торгово-фінансових операцій країни. А частка його в населенні Японії перевищує 2/3. Це означає, що середня щільність населення в межах Тихоокеанського поясу становить близько 700 осіб на 1 км2.
З десяти економічних районів, на які поділяється територія Японії, повністю або частково в межах Тихоокеанського поясу знаходяться шість-Канто, Токай, Кінкі, Тюгоку, Сікоку, Кюсю. Вони мають як риси подібності, так і риси відмінності, що визначають внутрішні відмінності між окремими частинами пояса.

На сході цього поясу знаходиться р а ї о н Канто – головний економічний район Японії, що виробляє 35% всього її ВВП. Ядром його служить Південний Канто, де знаходиться столична агломерація Кейхин і де на 1/25 території країни проживає 1/4 її населення, виробляється більше 1/4 промислової продукції і вчиняється 1/3 торгово-фінансових операцій. При цьому саме місто Токіо все більше виступає в ролі головного політичного, фінансового, транспортного, наукового, культурного центру країни. Звичайно, він залишається і її найбільшим промисловим центром. Проте в Токіо все більш концентруються електроніка, приладобудування та інші галузі високих технологій, поліграфічна, швейна, харчова промисловість, тоді як підприємства металургії, нафтохімії, автомобільні, суднобудівні та інші заводи більш характерні тепер для інших міст столичної агломерації. Північний Канто – один з головних сільськогосподарських районів Японії.

На південному заході район Канто фактично зливається з районом Токай, ядром якого служить сформувалася навколо Нагои агломерація Тюку. Раніше цей район був особливо відомий своєю текстильної і фарфорового промисловістю. Потім тут виросли підприємства чорної металургії, нафтохімії та інших базових галузей. Але тепер його «обличчя» найбільшою мірою визначають електронна, автомобільна, авіаційна та інші новітні галузі. В одному з міст-супутників Нагои – Тойоті – розташований найбільший з японських автомобільних заводів. За межами агломерації розвинене і сільське господарство, а затока Ісі, на березі якого розташована Нагоя, – головний центр перлового промислу Японії.

На захід від району Токай розташовується район Кінкі, за всіма показниками займає друге місце після столичного району Канто. Індустріалізація його почалася з текстильної промисловості, яка і в наші дні зберігає велике значення. Потім, як і в інших районах, тут отримали розвиток чорна та кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна промисловість, різноманітне машинобудування, а ще пізніше – новітні наукоємні галузі. Головне ядро цього району утворює агломерація Хансин, центром якої служить «друга столиця» Японії – Осака. Тут на невеликій території сконцентровані десятки ТЕС, сталеплавильних, нафтопереробних та інших заводів. З розвитку торговельної, фінансової та наукової функцій Осака також поступається тільки Токіо. А на решті частини рівнини Кінкі вирощують рис, овочі, фрукти, займаються розведенням худоби, рибальством, вирощуванням штучних перлів.
Ще далі на захід, вже за межами мегалополіса Токайдо, розташований р а ї о н Т південь о к у, що займає північне узбережжя Внутрішнього Японського моря. Це один з головних в країні районів важкої промисловості з найбільшими металургійними заводами, суднобудівними верфями. Особливо великий промисловий вузол склався в прибережній зоні біля міст Хіросіма і Куре. А далі від моря проходить «зелена» смуга, де вирощують рис, виноград, цитрусові.

В межі Тихоокеанського поясу входять також північні частини островів Кюсю і Сікоку. На півночі Кюсю (Кита-Кюсю, Фукуока) отримали розвиток вугільна, металургійна промисловість, нафтохімія, машинобудування, суднобудування. Але вОстаннім часом тут стали розвиватися і наукомісткі галузі, насамперед виробництво напівпровідників. Кордон Тихоокеанського поясу на обох островах стала зміщуватися на південь.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Актор Том Круз