Термічний режим озер

Термічний режим озер контролюється приходом сонячної радіації і теплообміном з атмосферою. Прихід сонячної енергії протягом одного літнього дня може досягати 500 кал на 1 см2 поверхні озера. Частина цієї енергії відбивається від дзеркала озера, частина розсіюється водною поверхнею в простір, а частина поглинається водою і перетворюється на теплову енергію. Витрачається тепло озерної води на випаровування і випромінювання в атмосферу, навесні – на танення льоду.

Нагрівання або охолодження верхніх шарів водної товщі озера призводить або до перемішування води, або до розшарування (стратифікації) водної товщі по щільності. Залежно від особливостей температурного режиму прісні озера підрозділяються на теплі, помірні і холодні.

Влітку нагрівається головним чином верхній шар води завтовшки кілька метрів, воно призводить до розширення води в цьому шарі, її щільність. Нагріта вода скупчується поверх холодних. Температура в озері з глибиною знижується (пряма стратифікація). Верхній шар називається епілімніон. Далі йде шар температурного стрибка (термоклин), для якого характерна зміна температури на 8-100С на 1м глибини. Нижній, більш щільний, холодний шар носить назву гіполімніон.

Взимку температура з глибиною підвищується. Таке розшарування води називається зворотної стратифікацією. Стан води, при якому температура води в озері дорівнює 40С називається гомотермія (весняна і осіння)

Основні поняття: епілімніон, гіполімніон, гомотермія.

Посилання на основну публікацію