Територіальні відмінності господарства світу

У цій статті ми розглянемо розріз світового господарства по горизонталі, тобто територіальний (або географічний) розріз.

НТР та інформаційна економіка привели до посилення « розшарування » країн на економічній карті світу, до їх заглиблюється поляризації. З’явилося поняття « двополюсної світової економіки». Склалася наукова концепція «центр – периферія », згідно з якою всі країни світу можна умовно розділити на дві нерівні групи.

Одну з них – центр – утворюють найбільш розвинені країни, що мають сучасну інформаційну економіку. Це постіндустріальні країни, в яких роль традиційної промисловості різко скоротилася. Вони вже пройшли етап « примітивного індустріалізму » і розвивають сучасні високі технології. Ці країни називають « лідерами з швидкою економікою». У середині 90 -х рр.. центр включав в свій склад приблизно 25 країн, які займали близько 1/5 площі суші і мали більше 800 млн. жителів ( близько 15 % світового населення), але на їх частку припадало більше половини валової і промислової продукції світу. Провідні позиції в центрі займають США, Японія, найбільші країни Західної Європи.
Світову периферію формує численна група найменш розвинених країн, що мають т. н. повільну економіку. Інформаційна економіка боляче вдарила по цих країнах, позбавивши їх головної переваги, який давав їм раніше шанс утриматися « на плаву» в сучасній економіці: природно- ресурсного потенціалу та численних і дешевих трудових ресурсів. В інформаційній економіці роль ресурсного чинника невелика, і вона постійно знижується. Ресурсозберігаючі технології та високоінтелектуальний працю відкинули країни периферії назад, позбавивши їх міжнародної конкурентоспроможності.
У світовій економіці немає різкої межі між центром і периферією. Є країни, в господарстві яких поєднуються риси сучасності та відсталості. Тому часто їх виділяють в проміжну групу країн, що отримала назву « напівпериферія », яка утворює потужний прошарок в двополюсної світовій економіці. Країни напівпериферія дуже неоднорідні, хоча і відрізняються індустріальним характером своєї економіки. У цю групу входять більшість колишніх соціалістичних країн, нові індустріальні країни, основна маса латиноамериканських держав. Багато колишні соціалістичні країни в результаті глибоких соціально -економічних перетворень і виниклих господарських труднощів поступаються своїм більш удачливим конкурентам, особливо новим індустріальним країнам.

Таким чином, сучасну світову економіку в « горизонтальному розрізі » можна представити у вигляді трьох концентричних кіл. При цьому кожна окружність є « відгомоном » цілої епохи в економічній історії людства. Периферія – це аграрна епоха, полуперефірія стара індустріальна епоха. Центр уособлює сьогоднішній день світової економіки, постіндустріальну ними інформаційну епоху. Чим ближче до центру, тим інтенсивніше зміни, тим більше помітний науково -технічний прогрес. Чим далі від центру, тим повільніше швидкість соціально- економічних змін, яскравіше виражений застій і архаїчність.

Посилання на основну публікацію