Теорія регіонального ядроутворення

Вчені різних країн, у тому числі і російські регіоналісти, в різні періоди розробляли теорію полюсів зростання, але всі їх ідеї мали загальну підставу, що базується на уявленні про провідну роль галузевої структури економіки і в першу чергу лідируючих галузей. Прихильники теорії поляризованого розвитку доводили переваги концентрації виробництва, особливо в пропульсивних галузях, в декількох центрах, що, за їхніми оцінками, може дати чималий економічний ефект.

На сучасному етапі розвитку економіки актуальним стає вивчення регіональних особливостей для виявлення економічного ядра з метою формування стратегічних напрямків розвитку суб’єктів РФ.
Виділяють два основних типи центрів розвитку. До першого належать центри, покликані ініціювати міграцію і капіталовкладення від гіпертрофованого основного (або єдиного) промислового вузла. Таких центрів зазвичай небагато: від одного до трьох. Другий тип об’єднує численні дрібні центри, створювані в аграрних відсталих районах з метою їх майбутньої індустріалізації і прискорення економічного розвитку.

Згідно концепції поляризованого зростання, імпульси, що формують виробничо-територіальну структуру, виходять від полюсів розвитку, що представляють собою центри концентрації виробництва. Сила впливу полюсів залежить від того, що вони собою являють і якого роду імпульси від них виходять: розвиток виробничих зв’язків (технічна поляризація), розширення ринкових зв’язків (монетарна поляризація), соціальне тяжіння (психологічна поляризація). Всі три форми впливу центру на навколишнє середовище взаємопов’язані, однак практично їх співвідношення неоднаково для різних полюсів і навіть для одного центру на різних етапах його розвитку.
Проблема елементного складу економічного ядра безпосередньо пов’язана з проблемою вибору критеріїв віднесення тих чи інших соціально-економічних структур і утворень до ядра. Головна властивість економічного елемента (тобто галузі, регіону, підприємства), що є полюсом зростання, – сприяти інтенсивному розвитку інших елементів регіонального господарського комплексу, тоді як сам цей елемент може знаходитися і в стагнує стані. Для того щоб визначити, чи може той чи інший елемент виконувати функцію полюси зростання, необхідно враховувати всю сукупність наслідків його впливу на інші економічні елементи.
Положення теорії поляризованого розвитку та економічного ядра найбільш доцільно використовувати при розробці концепції соціально-економічної політики в регіонах з перехідною економікою, де ресурсів і можливостей, як правило, істотно менше, а невирішених проблем значно більше.
При формуванні економічного ядра можливе виникнення двох труднощів: сила імпульсу може спрямовуватися не на райони, що потребують підтримки, а на високорозвинені території, з якими економічно зв’яжуться пропульсівние галузі полюсів зростання; можна зіткнутися з дефіцитом ресурсів (фінансових і трудових). У зв’язку з цим необхідно осмислено керувати процесом ядрообразованія для отримання максимального ефекту.
У подібних умовах пріоритетним завданням стає управління фінансами; потім – трудовими ресурсами і предметами праці. У радянських економічних дослідженнях пріоритети в управлінні цими об’єктами не розставлялися, так як здійснювалося жорстке нормування. Свободи в маніпулюванні ресурсами не було. У ринкових умовах, навпаки, різко підвищується значимість ефективного управління фінансовими ресурсами території. Перерозподіл інвестицій в полюси зростання сприяє синергічного ефекту і призводить не тільки до зростання економіки регіону, а й до поліпшення соціальних показників, підвищенню рівня життя населення. Ці обставини актуалізують регіональне ядрообразованіе і управління цим процесом.
Отже, доцільним видається спочатку визначити рівень розвитку регіону та обґрунтувати актуальність практичного використання положень концепції економічного ядра.
При формуванні економічного ядра на основі полюсів зростання пропонується застосовувати багатокритеріальний підхід, що включає виділення галузей за ознаками лідерства та можливості впливати на розвиток інших соціально-економічних елементів. За результатами проведених розрахунків до пропульсивна галузям в одному з регіонів РФ були віднесені наступні: електроенергетика, чорна металургія, машинобудування, хімічна і харчова промисловість (табл. 3.1). Фактичні полюси зростання визначалися відповідно до значень індексу локалізації по промисловості (як базису взята частка зайнятих у промисловості відносно загальної чисельності зайнятих в регіоні) і наявністю на території пропульсивних галузей.
На підставі виділених полюсів зростання може бути сформовано економічне ядро ??регіону, що було сукупність цих полюсів. Однак це досить спрощений варіант, тому нами пропонується включати в економічне ядро ??полюси зростання, а також окремі райони і міста, в яких сконцентрована сільськогосподарська діяльність і транспорт. Таким чином, економічне ядро ??- це комплекс економічно взаємопов’язаних елементів, кожен з яких сприяє максимально ефективному функціонуванню цілого (рис. 3.5).
Оскільки елементний склад ядра може мати кілька модифікацій, нами пропонується прийняти до розгляду два варіанти: перший (основний) – з промисловим ухилом і другий – з сільськогосподарським; транспорт в обох випадках буде фігурувати як допоміжна ланка.
Однак при аналізі регіональної економіки можна піти іншим шляхом і розглядати не кілька варіантів складу економічного ядра, а одне ядро, але з різними центрами (частинами). При цьому в якості центральної пропульсивной галузі в “промисловому” ядрі слід вибрати електроенергетику, а в “аграрному” – харчову промисловість, підприємства якої є в кожному районі.

Дослідження проводиться на двох рівнях: регіональному – при побудові економічного ядра та галузевому – при управлінні ним. Незважаючи на пріоритетність регіонального напрямку, для більш глибокого відповідності реальної дійсності і обґрунтування практичної значущості доцільно досить детально розглядати і галузевий рівень.
Механізм управління являє собою конкретний спосіб організації виробництва і дозволяє розглядати систему управління з точки зору організації процесів і способів впливу на об’єкт. Організаційно-економічний механізм управління включає наступні базові елементи: ресурси (фінансові (основні фонди) і трудові); суб’єкт управління (орган управління); технологію управління. Реалізуючи функції управління ядром, слід в першу чергу встановити обсяг ресурсів, необхідних для “запуску” пропульсивних галузей регіону, а також розмір коштів, які можна направити на розвиток економіки регіону при більш повному використанні їхнього потенціалу.

Ефект економічного ядра виражається в наступному: створенні нових робочих місць для населення області; фінансуванні різних напрямків соціального розвитку за рахунок додаткових податкових надходжень, зростання рівня життя населення регіону; підвищенні інвестиційної привабливості окремих галузей і регіону в цілому для вітчизняних і зарубіжних інвесторів; збільшенні регіональної продуктивності праці; імпульсі розвитку, виникають навіть при невеликих початкових вкладеннях за рахунок специфічних властивостей пропульсивних галузей.
Особливості процесу регіонального ядрообразованія залежать від специфічних умов конкретного регіону, що склалася галузевої та територіальної структури його господарського комплексу, рівня розвитку як у цілому самого регіону, так і окремих елементів і сфер його діяльності. Можна говорити про те, що, з одного боку, процес регіонального ядрообразованія індивідуальний для кожного регіону, а з іншого – його формування, як і практично будь-якого процесу, здійснюється на основі загальнонаукових підходів і прийомів. У нашому дослідженні (див. Рис. 3.5) не тільки проводиться інтерпретація теорії економічного ядра і даються рекомендації на прикладному рівні стосовно особливостей конкретного регіону (Курської області), але і доводиться, що управління регіональним ядрообразованіем піддається часткової алгоритмізації; також обґрунтовується логіка проведених заходів і виділяються етапи послідовності дій, тим самим спрощується і раціоналізується процес створення економічного ядра.

Посилання на основну публікацію