Тенденції у розвитку географії: економізація, екологізація

У сучасній географії відбуваються глибокі зміни, виділяються 3 головні тенденції: екологізація, економізація та соіологізація.
Якщо раніше слово <економічна> у назві науки відображало предмет вивчення (господарство), то сучасна економізація означає все більше використання економічних методів, економічних розрахунків, поглиблення економічних оцінок, прогнозів, рекомендацій.
Загострення проблем взаємодії суспільства і природи, суспільного виробництва з навколишнім середовищем викликало необхідність екологізації економіко-географічних досліджень.
Активний розвиток отримала в останні десятиліття соціальна географія, що вивчає просторову організацію життя людей насамперед з точки зору умов праці, побуту, відпочинку, розвитку особистості та відтворення людини. З’явилася географія способу життя, географія споживання, географія культури, розвиваються поведінкова географія, географія конфесій, медична, рекреаційна географія, геодемографії.
У традиційній економічної географії (по суті – географії виробництва) часто ігнорувався той факт, що виробництво ведеться для задоволення матеріальних і духовних потреб людей.
Тепер же посилюється тенденція соціологізування, гуманізації географічних досліджень, прагнення отримати не тільки економічний, але й соціальний ефект. Ця тенденція відбилася і в зміні офіційної назви економічна і соціальна географія.
Культурно-гуманістичне звучання географії Росії найбільш повно відображено в підручнику Ю. І. Гладкий, В.А. Добросюк, С. І. Семенова <Соціально-економічна географія Росії> М., <Гардарика> -2000 р, де значно підвищено увагу до соціальної географії.
Наступною тенденцією розвитку географії є ​​поглиблення дифференции економіко-географічних досліджень, наслідком стало ускладнення внутрішньої структури науки.

Її можна представити як базу даних, в якій кожен факт має 4 характеристики – просторову, часову, матеріальну та організаційну.
Просторові характеристики в свою чергу поділяються на локальний, регіональний (група локалітетів), національний чи державний (група регіонів), континентальний, зональний і океанічний (групи держав) і глобальний рівень.
Тимчасові характеристики підрозділяються на минуле (90-100 років), сьогодення і майбутнє (0-20 років). Настільки значний часовий період пояснюється тим, що процеси територіального розвитку інерційні, і розуміння нинішніх змін, а тим більше довгострокове прогнозування, вимагають ретроспективного аналізу даних за тривалий (100 і більше років) попередній період.
Матеріальні характеристики показують приналежність факту до природних, соціальним або економічним явищам і організаційні – до певних процесам і формам просторової організації.
Кожному розділу бази даних відповідає галузь економічної географії.
Для просторового рівня це відповідно – локалістіка (географія місцевостей), регіоналістика або регіонознавство, країнознавство, географія зон, континентів і океанів, глобальна географія. Для тимчасового – історична географія, сучасна географія та прогностична географія. Для матеріального – географія природних ресурсів і природокористування, географія населення, географія господарства, географія інфраструктури та управління, для організаційного (прикладного) – територіальне планування, програмування та прогнозування, розміщення підприємств, регіональний розвиток, геополітика і геоекономіка, дифузія нововведень, географія поведінки та ін .
Геополітика вивчає політико-територіальні явища як на рівні держав і груп держав, так і внутрішньодержавні. Несправедливо розкритикована в тридцяті роки 20 століття в нашій країні в останні десятиліття вона почала активно відроджуватися, набувати все більшого науково-пізнавальне і конструктивне значення.
Будучи у своїй основі географічною наукою геополітика тісно взаємопов’язана з усіма складовими частинами суспільно-географічних наук.
Деякі вчені розглядають політичну географію як специфічну інтеграцію географічної, економічної і політичної наук.
Слід зазначити, що інтеграційні процеси є також поряд з диференціацією, найважливішою тенденцією розвитку економічної та соціальної географією. Вони розвиваються як між економічною і фізичною географією, так і між географією та економікою, соціологією, екологією. З’являються нові наукові дисципліни на стику природних і суспільних наук. Наприклад, рекреаційна, медична географія.
Проблема раціоналізації природокористування є найважливішим міждисциплінарним напрямком розвитку науки, де географи взаємодіють з біологами, геологами, хіміками, економістами, демографами, медиками.
Науковий рівень і престиж економічної і соціальної географії підвищує її теоретизування, а конструктівізація підсилює практичне значення нашої науки

Посилання на основну публікацію