Світова залізорудна промисловість

Видобуток залізних руд – одна з великих підгалузей гірничодобувної промисловості. Але оскільки залізні руди використовують у чорній металургії, організаційно це виробництво в багатьох країнах, включаючи Росію, зазвичай розглядають в її складі. Правильніше було б віднести його до обох цих галузях.
Географічна картина світу Посібник для вузів Кн. I: Загальна характеристика світу. Глобальні проблеми людства
Рис. 77. Динаміка світового видобутку залізних руд, млн т.

Світове виробництво залізних руд залежить насамперед від попиту, який пред’являє на них металургійна промисловість. Малюнок 77, що показує динаміку світового видобутку товарних залізних руд, свідчить про те, що цей попит не завжди був однаково високим. Спад видобутку в першій половині 1980-х рр.. з’явився прямим наслідком загального уповільнення розвитку світової економіки, в тому числі і під впливом енергетичної і сировинної криз. У 1990-х рр.., Навпаки, зростання видобутку, хоча і не швидкий, відбувався без сильних порушень, і в 1995 р. рівень її вперше перевищив 1 млрд т.
Розглядаючи кількісні показники світової залізорудної промисловості, потрібно враховувати і якісні зміни, що відбуваються в цій галузі. Хоча вміст заліза в рудах здебільшого коливається в межах від 40 до 60% (а в Ліберії досягає навіть 67%), тенденція до ще більшого поліпшення якості товарної продукції простежується досить чітко. Вона виражається не тільки в переважному споживанні агломерату та концентрату залізних руд, а й у переході на використання металізованих окатишів з ще більш високим вмістом заліза. Зростає і вживання промислового та амортизаційного брухту. Тому тепер часто говорять не просто про залізних рудах, а про залізовмісних сировину. Важливим технологічним нововведенням став також перехід до відкритої видобутку залізних руд.
У географічному розподілі світової залізорудної промисловості за останній час також відбулися дуже суттєві зміни. Ще в 50-60-х рр.. XX в. головними виробниками залізних руд для своєї ж чорної металургії були країни Західної Європи, США, Канада і СРСР, але потім почалася все прискорюється «міграція» підприємств цієї галузі в країни, що розвиваються, а також до Австралії при одночасному зниженні ролі старих рудовидобувних районів. За цими географічними зрушеннями варто передусім діяльність ТНК, спрямована на перенесення «брудних» виробництв у країни Азії, Африки та Латинської Америки. На кошти ТНК в них і створюється більшість нових підприємств.

З аналізу таблиці 103 випливають такі висновки географічного характеру. По-перше, незважаючи на те що залізні руди в наші дні видобувають в 43 країнах, приблизно 9/10 їх світового виробництва припадає на 12 країн – Китай, Бразилію, Австралію, Індію, Росію, США, України, Канади, ПАР, Швецію, Венесуелу, Казахстан. По-друге, через тривалої економічної кризи, яка зачепила і чорну металургію, в 1990-х рр.. помітно зменшилися як загальні розміри, так і частка залізорудної промисловості СНД в світі. Те ж відноситься і до зарубіжної Європі, яка все більше переходить з власної сировини на привізна. В останні роки фактично припинилася і без того невеликий видобуток залізних руд у Франції, у Великобританії, Німеччині, Норвегії, Іспанії, Португалії, Фінляндії, Австрії. По-третє, в США і Канаді рівень видобутку залізних руд більш-менш стабілізувався. По-четверте, в решті регіонів цей рівень продовжує зростати, причому особливо помітно в закордонній Азії, Латинській Америці та Австралії. Згідно з прогнозами, на початку ХХІ ст. основного приросту видобутку можна очікувати в Австралії.

У такій ситуації не могли не змінитися і обсяг, і географія міжнародної торгівлі железосодержащим сировиною. Все більша переорієнтація чорної металургії економічно розвинених країн Заходу на дальнепрівозное сировину збільшує територіальний розрив між основними районами видобутку і споживання залізних руд. Вже в 1993 р. світовий експорт їх перевищив 400 млн т, до кінця 1990-х рр.. він зріс до 450 млн т, а в 2005 р. до 650 млн т. Це означає, що в канали міжнародної торгівлі нині надходить близько 1/2 всіх видобуваються у світі залізних руд.

Географічна картина світу Посібник для вузів Кн. I: Загальна характеристика світу. Глобальні проблеми людства
З даних, наведених у таблиці 104, випливає, що на десять провідних країн – експортерів залізних руд (з обсягом експорту кожної більше 8 млн т) припадає більше 9/10 усього експорту. У найближчій перспективі складу країн-експортерів навряд чи зміниться, а позиції першої п’ятірки лідерів, очевидно, ще більш зміцняться. Важко припустити, що суттєво зміниться і склад провідних країн-імпортерів. (Що стосується Китаю, то імпорт їм значної кількості заморських залізних руд пояснюється просто: половину видобуваються в країні руд вважають непридатними для використання в чорній металургії.)
Та обставина, що понад 90% всіх експортно-імпортних перевезень железосодержащего сировини нині здійснюється морським транспортом, призвело до формування одинадцяти досить потужних і стійких «залізорудних мостів»:

Австралія – Східна Азія;
Австралія – Західна Європа;
Бразилія – Східна Азія;
Бразилія – Західна Європа;
Бразилія – США;
США – Західна Європа;
ПАР – Східна Азія;
ПАР – Західна Європа;
Індія – Східна Азія;
Індія – Західна Європа;
Венесуела – США.

У Росії максимальний рівень видобутку залізних руд (109 млн т) був досягнутий в 1988 р. З тих пір він помітно знизився, в першу чергу через скорочення виплавки чорних металів. У ще більшій мірі скоротився експорт. Багато в чому це пояснюється тим, що чорна металургія країн Східної Європи, до початку 1990-х рр.. повністю ориентировавшаяся на радянські поставки железосодержащего сировини, потім стала використовувати переважно інші джерела постачання.

ПОДІЛИТИСЯ: