Суперхвилі

Загадкове явище природи, про який піде мова, вчені величають чужорідними хвилями, а моряки охрестили «чорними дірами океану». Їм під силу поглинути навіть великі океанські судна. Звідки беруться велетенські хвилі, раптово вздибливают над океаном, подібно горам, невідомо. Вони раз на п’ять вище найбільших штормових (в середньому їх висота досягає 50 м). Смертоносна хвиля пробиває 5 сантиметрову сталеву обшивку кораблів і топить навіть супертанкери довжиною в 400 метрів.

Гігантські хвилі вважалися морським фольклором, поки одну з них, що виникла в Тихому океані, що не засік космічний супутник (у той час як метеослужби штормових попереджень не передали). Того дня, 10 липня 2004 року, під її раптовий удар потрапили кілька великих суден, а два вантажних кораблі пішли на дно, ледве встигнувши передати заклик про допомогу.
Саме через цих хвиль, а зовсім не через тайфунів і ураганів, океанські круїзи залишаються досить ризикованим заняттям, і кораблі намагаються триматися ближче до берегової лінії. Найбільше дістається яхтам і судам малого риболовецького флоту. Мало хто з моряків, що вижили, що зіткнулися з чужорідною хвилею, називають її «кулаком Всевишнього», який завдає удар з такою швидкістю і сокрушающей силою, що врятуватися від неї неможливо. «Ми впевнені, що ці хвилі не мають нічого спільного з цунамі, що викликається підводними землетрусами, явищем добре вивченим і прогнозованим, – зазначають американські вчені. – Не мають вони відношення і до ураганів – словом, їх появу не можна пояснити ні одним природним явищем».

Якісних фотознімків подібної хвилі з близької відстані поки немає: все відбувається занадто швидко, і люди ледь встигають подбати про власну безпеку. Можливо, саме тому суперволни досі оточені містичними легендами. Деякі вчені завзято пояснюють розповіді очевидців запаленою уявою моряків і спробою списати на хвилю невміння поводитися з судном. Дійсно, за всіма законами фізики хвилі висотою навіть 30 метрів не можуть виникати і котитися по океану самі собою, при ясній погоді і без будь-яких на те причин. Вода занадто важка, і навіть найпотужніші вітру недостатньо сильні, щоб підняти і привести в рух настільки значну масу. Однак не можна списувати свідоцтва сотень моряків на раптове помутніння розуму.

Капітан Рональд Уорвік розповів, що в 1995 р. неподалік від Ньюфаунленде його круїзний корабель «Королева Єлизавета II» накрила якраз така хвиля. Здавалося, на судно наїжджають білі скелі Дувра, настільки велика була хвиля заввишки мінімум 30 метрів. Те ж саме відбулося і з перших «Королевою Єлизаветою» в 1943 році, коли невблаганна стихія пошматували надпалубні споруди і вибила усі шибки, а маса води влетіла в капітанську рубку.

Щороку хвилі гублять понад 100 вантажних суден і незліченну кількість малих плавзасобів. Спостереженням за хвилями недавно зайнялися два супутники Європейського космічного агентства. Дані, отримані з космосу, показали, що по океанах бродить набагато більше подібних хвиль, ніж уявлялося раніше. З космосу вони нагадують красиві білі смужки. Всього за три тижні супутники зафіксували 10 гігантських хвиль, вагою мільйони тонн і заввишки щонайменше 30 метрів. Удар такої хвилі зазвичай ламає судно навпіл, немов тріску, адже на палубу обрушується удар силою 100 тонн на кв. м.

Німецький океанограф Вольфганг Розенталь стверджує, що в середньому щотижня тонуть по два великих судна, проте причини катастрофи ніколи не розслідуються настільки ж детально, як це відбувається при катастрофі авіалайнерів. Як правило, все списується на несприятливі погодні умови, навіть якщо не було ні найменшого натяку на шторм. Про «неправильних» хвилях намагаються багато не говорити, боячись спровокувати кризу в світовому судноплавстві: по-перше, туристи стануть відмовлятися від круїзів, а по-друге, багаторазово підніметься вартість страховки кораблів. Словом, в існуванні хвиль-вбивць не зацікавлені як судновласники і морехідні компанії, так і офіційна наука, якій таємничий феномен явно не по зубах.

Звичайні хвилі утворюються за рахунок вітру, і чим він сильніший, тим хвилювання більше. Проте британські дослідники відзначають, що навіть при ураганах хвилі не піднімаються вище 12 метрів. Тому довгий час вважалося, що гігантські хвилі з’являються (якщо взагалі з’являються) вкрай рідко, максимум раз на тисячу років. Але ось в 1995 році нафтовикам, що працював на одній з платформ в Північному морі, вдалося виміряти яка вдарила по них «неправильну» хвилю заввишки 150 футів (45,7 м). Одна з теорій свідчила, що подібні гіганти виникають із складання дрібних хвиль, вбираючи їх енергію. Однак незрозуміло, чому вони утворюються навіть там, де панує повний штиль.
У березні 2001 року перший офіцер Гран Перссон чергував на могутньому пасажирському судні з посиленим корпусом, яке поверталося з круїзу по Антарктиці, – «Каледоніан Стар». Останній прогноз погоди не міг не радувати, проте, коли стемніло, на відстані милі Перссон помітив жахливий водяний вал, висотою з 8 поверховий будинок, що височів над морем. Хвиля рухалася дуже швидко, по мірі наближення не втрачаючи своєї потужності. Причому вітру, який міг би її гнати, не було взагалі. «Вона нагадувала летить на нас гору, – розповідав Перссон. – На відміну від звичайних хвиль, в ній не спостерігалося пологами. На нас з гуркотом йшла вертикальна стіна зеленуватою води».
На щастя, конструкція корабля дозволяла протистояти самим жорстоким сутичок з крижинами, і судно вважалося одним з найміцніших кораблів у світі. Однак Перссон зізнався, що в той момент навіть не сподівався впоратися з ударом і перемогти майже 30 метрову водяну стіну. Хвиля практично досягла судна, якась жахлива сила ніби розірвала океан, утворивши улоговину, що нагадує бездонне ущелині, в яке і кинувся корабель. У каютах полетіли всі речі, а людей притиснуло до стін. Падіння в безодню тривало кілька секунд, потім судно увігнав в хвилю-вбивцю, і все затряслася від грізного удару.
«Ми знаходилися у вільному падінні, – згадує Перссон. – На капітанському містку немов стався вибух, та такий, що вибило всі стекла, а мене струменем води відкинуло вбік. Опинившись під водою разом зі своїм помічником, я спробував підпливти до пульта управління, щоб повернути корабель на заданий курс». Однак і донині дивом врятований Перссон не може зрозуміти, яким чином їм вдалося вирватися з смертельно небезпечної океанської пастки.

Люди, що пережили удар чужорідної хвилі, розповідають, як інший раз улоговина, в яку вони спрямовувалися, чи не оголювала океанське дно. Вони порівнювали ковзання вниз з падінням з вершини хмарочоса, причому вода зносила залізні перебирання корабля так легко, ніби вони зроблені з паперу. Трапляється, що хвилі, немов лезо бритви, розрізають кораблі навпіл, як сталося з південноафриканським кораблем «Нептун Сапфір», сгінувшей в океані в першому ж своєму плаванні.
Сторонні хвилі можуть обрушитися і на узбережжі. У 1992 році у Флориді на знаменитому багатолюдному пляжі Дейтона, коли люди спокійно купалися і засмагали, звідки не візьмись, прямо на берег вискочила хвиля заввишки близько 15 метрів. Відпочиваючі не встигли навіть відбігти: хвиля покалічила 75 чоловік, розкидала і поламала сотні автомобілів. Рибалки з судна, знаходився поблизу, бачили, як в море впав якийсь великий об’єкт, хоча не змогли розібрати, що саме це було. Так з’явилося ще одне пояснення появи гігантських хвиль – польоти НЛО, що вподобали океан для стартів і посадок.

Вчені в подиві розводять руками, визнаючи, що деякі процеси в глибинах океану куди менше вивчені, ніж, скажімо, космос. Не ясно, звідки виходять потоки енергії, що формує хвилі. Про надра Землі ми знаємо ще дуже мало. У результаті багаторічного буріння найглибшої свердловини на Кольському півострові вдалося подолати лише 12 кілометрів. І до цих пір залишається загадкою, як саме створюється магнітне поле Землі і чому воно час від часу змінює свої полюса.
Над загадкою суперволн б’ються і в американському військово-морському відомстві. Адже якщо опанувати викликає хвилі механізмом, можна буде знищити будь-який ворожий надводний флот. Звичайно, поки все це більше нагадує фантастичний роман, адже на сьогоднішній день вчені ще не прийшли до єдиної думки навіть щодо освіти руйнівних ураганів, не кажучи вже про таємниці морських глибин.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Форма і розміри Землі