Судан (Суданські рівнини)

Фізико- географічна країна Судан (Суданські рівнини) лежить на південь від Сахари. На заході цей регіон виходить до Атлантичного океану, на сході межує з Ефіопським нагір’ям, південна межа з Центральною (Екваторіальної) Африкою проходить там, де сухий сезон стає зовсім коротким і савани змінюються тропічними лісами. Регіон цілком розташований в межах структур Африканської платформи, де чергуються виходи кристалічних порід і западини, заповнені осадовими товщами. Панують субекваторіальний клімат і саванновая рослинність. На території цієї фізико -географічної країни розташовані цілком або північними частинами країни Західної Африки від Сенегалу до Нігерії, а також південні райони Малі, Нігеру, Республіки Чад і Судану.

Головний процес, що формує особливості природи регіону, – циркуляція екваторіальних мусонів, визначальна різкі сезонні відмінності в зволоженні. З цим пов’язаний своєрідний внутрішньорічної ритм природи – яскрава характерна природна риса суданських рівнин.
Регіон має високу теплозабезпечення.

Величина сумарної сонячної радіації тут майже така ж, як в Сахарі (до 200 ккал/рік), а радіаційний баланс вище, так як менше втрати. Хід температур типовий для субекваторіального пояса: у найхолодніші місяці середні температури не нижче 20 ° С, найбільш спекотні місяці – весняні (після сухого сезону), коли температури досягають в середньому 30-35 ° С і нерідко піднімаються до 40-45 ° С.
Умови зволоження різко розрізняються як за сезонами року, так і по території залежно від широти місця.

Влітку панує південно-західний мусон, і Суданські рівнини заповнює екваторіальний повітря. З екваторіальним типом погод пов’язано випадання майже всього річної кількості опадів. Їх загальна кількість залежить від тривалості вологого періоду, мінливого по широті. Взимку на територію Судану надходить сухе континентальне тропічне повітря від пояса високого тиску, захоплюючого в цей сезон Сахару. Потік по напрямку і властивостями близький пасатам, несе в собі інверсію стиснення і не дає опадів. У результаті такої циркуляції в Судані виділяються три зони зволоження: північна, де літній мусон з рясними дощами триває не більше двох місяців (250-300 мм опадів), середня, де вологий період триває 4-6 місяців (500-1000 мм), і південна з періодом дощів до 9-10 місяців (1500-2000 мм). Коефіцієнт зволоження в сухий сезон змінюється в широких межах: від 0,15-0,20 на півночі до значень, близьких до 1,0, на півдні регіону.

Рельєф суданських рівнин відрізняється деяким структурним одноманітністю: плоскі або слабохвилясте рівнинні улоговини висотою 300-400 метрів, складені з поверхні річковим і озерним аллювием, чергуються з цокольними або пластовими плато висотою 500-1500 метрів.
Максимальної висоти досягає плато Дарфур (м. Марра – 3088 метрів). Над поверхнею плато підносяться гранітні піки і конуси древніх вулканів, є поля базальтових лав. У улоговинах поєднується сучасний і реліктовий флювіальних і еоловий рельєф. Зустрічаються кристалічні останці і столові височини, які під час розливів річок виглядають як острови (на них часто розташовуються селища). Незважаючи на дефіцит зволоження, плоскі днища улоговин часто заболочені, чому сприяють близьке залягання водотривких глинистих порід і потужні літні розливи річок.

Західний і Східний Судан мають розвинену річкову мережу зі стоком в океан. Центральний район – область внутрішнього стоку в озеро Чад. Найбільші річки – Нігер, Білий Ніл, Гамбія, Шарі. Їх стік піддається різким коливанням по сезонах і по роках.
Взимку річки міліють, а на півночі регіону навіть пересихають, влітку вони широко розливаються і затоплюють значні частини улоговин, перетворюючись на своєрідні озера з островами. Значно змінюється обсяг стоку в посушливі і дощові роки Саме велике озеро Судану – Чад. Це реліктовий водойму, дуже мілководна (глибини до 7 метрів). Він постійно змінює площу і обриси. Озеро безстічне, але майже прісне, так як є підземний стік на північний схід в западину Боделе. Значні площі, особливо вздовж річок і по днищ улоговин, зайняті постійними і сезонними болотами.
Сезонна ритміка природи, пов’язана зі зміною вологих і сухих періодів, яскраво проявляється в характері грунтово- рослинного покриву. Практично вся територія, крім крайнього півдня, зайнята саванами різних типів, у поширенні яких спостерігається певна закономірність, пов’язана з тривалістю вологого сезону.

Північна зона зайнята напівпустелями і пустельні савани з червонувато -бурими грунтами. Вона носить власну назву Сахель, що означає по -арабськи «край», «берег» (мається на увазі край Сахари). У центральній (власне Суданській) зоні домінує рослинність типових саван з червоно -бурими грунтами. Трав’яний покрив тут суцільний і досягає висоти 1-1,5 метрів, панують в ньому бородані. Дерева ростуть як поодиноко, так і групами (акації, баобаби, віялова пальма, пальма дум, каріте та ін), вони мають пристосування до перенесення літньої посухи та пожеж. По долинах річок ростуть ліси, в яких переважають листопадні породи дерев. У південній зоні, де вологий період триває 7-10 місяців, влажнотравние савани поєднуються з листопадно – вічно- зеленими парковими лісами. Трав’яний покрив тут утворений в основному видами високих бороданів і дикого африканського проса. Характерна для зони слонова трава (з БОРОДАЧОВА) досягає висоти 3-5 метрів. Для паркових лісів типові каріте (масляне дерево), ріжкове дерево, лофіра, кайя, терміналія. У цій зоні переважають червоні і жовті ферралітние грунту. За південному кордоні савани і рідколісся нерідко вторинні, вони утворилися на місці порушених діяльністю людей вологих тропічних лісів.

Обсяг фітомаси Судану забезпечує існування багатого і різноманітного тваринного світу. Тут широко поширені тварини, типові для африканських саван.
Це слони, жирафи, різні антилопи, зебри, буйволи, носороги, бегемоти; з хижих ссавців – леви, гепарди, леопарди, гієни; з мавп – павіани, мавпи. Багато гризунів, різних птахів, комах. Будівлі термітів – невід’ємна деталь саваннових ландшафтів.

Серед природних ресурсів Судану особливо виділяються агрокліматичні та земельні. Рівнинні території з відносно родючими грунтами, великою кількістю тепла, забезпечені вологою протягом більш-менш тривалого періоду, з давніх часів освоєні хліборобами і скотарями. Господарська діяльність людини значно змінила вигляд природних ландшафтів і привела до виникнення гострих екологічних проблем. Майже повсюдно в результаті нераціональних методів ведення господарства (підсічно- вогневого землеробства, непомірного випасу худоби) відбуваються деградація грунтового і рослинного покриву, виснаження водних ресурсів. Від цього в першу чергу страждають тендітні екосистеми природних пасовищ в Сахеле. Ускладнюється процес неухильним зростанням поголів’я худоби, концентрацією людей у джерел води і навколо міст, а також періодично трапляються тут сильними засухами. У Сахеле дуже яскраво проявляється процес опустелювання: Сахара щорічно поглинає до 100 тис. га земель на території північноафриканських саван. Відбувається і скорочення чисельності диких тварин в результаті їх знищення як конкурентів домашньої худоби і як об’єктів спортивного полювання, а також через порушення природних умов в місцях проживання.
З метою відновлення природного середовища, пом’якшення ситуації в періоди посух в країнах Сахеля за участю ООН розроблені і впроваджуються різні проекти раціонального ведення господарства і природоохоронних заходів. Поступово усвідомлюється необхідність комплексного підходу до вирішення складних екологічних проблем регіону. Практично у всіх країнах суданських рівнин створені особливо охоронювані території – резервати та національні парки.

Посилання на основну публікацію