Сучасний Ірак

У грудні 2005 року пройшли нові загальнонаціональні вибори до парламенту, за підсумками яких на основі конституції вперше після 2003 року були сформовані постійні органи влади. Переможцем став шиїтський Об’єднаний іракський альянс, який, однак, не отримав абсолютної більшості.

На початку 2006 року теракт проти однієї з шиїтських святинь в Самаррі спровокував хвилю міжобщинний насильства, яка фактично набула масштабів громадянської війни між сунітами і шиїтами і спричинила загибель тисяч мирних жителів з обох сторін. У травні від рук бойовиків щодня гинуло до 100 цивільних осіб.

22 квітня 2006 року відбулись призначення на головні державні пости. Талабані переобрали на пост президента. Віце-президентами стали Адель Абдель Махді (шиїтська Об’єднана іракська коаліція) та Тарікаль-Хашемі (сунітський Фронт іракської згоди). Головою парламенту був обраний суніт Махмуд аль-Машхадані, його заступниками стали курд А. Тейфур і шиїт X. Атия. Уряд було доручено сформувати прем’єр-міністру Нурі аль-Малікі, члену керівництва шиїтської Партії ісламського заклику. Поява конституційних органів влади ознаменувало часткове завершення політичної реконструкції Іраку.

Протягом решти 2006 року обстановка в Іраку продовжувала погіршуватися. У листопаді понад 200 осіб загинуло в результаті підриву замінованого автомобіля в шиїтському районі Багдада Садр-сіті.

У листопаді 2006 році Саддам Хусейн був визнаний судом винним у злочинах проти людяності і засуджений до смерті. Страта відбулася 30 грудня.

У січні 2007 року США приступили до реалізації нової стратегії в Іраку – був значно збільшений американський військовий контингент. Чисельність угруповання ЗС США в Іраку в січні 2007 року становила близько 137 тисяч чоловік, а за станом на 1 січня 2008 року – 160 тисяч. Підкріплення були використані для посилення заходів безпеки в Багдаді і низці інших районів країни. До липня цього заходу принесли перші плоди, а до жовтня число терористичних атак помітно скоротилося. Крім того, США зуміли формувати з сунітів загони ополченців, які почали боротьбу з екстремістами «Аль-Каїди» в провінції Ан-бар. Всього, за інформацією американського командування, в боротьбі з «Аль-Каїдою» взяли участь до 70 тисяч сунітських ополченців, яким військові США надали допомогу грошима, зброєю і боєприпасами.

У серпні 2007 року через розбіжності з приводу розподілу влади суніти з Іракського фронту згоди вийшли з уряду. Курди і шиїти сформували блок на підтримку прем’єр-міністра аль-Малікі.

Для прискорення процесу національного примирення в січні 2008 року парламент Іраку прийняв закон, котрий дозволив колишнім членам партії БААС займати державні посади.

До початку 2008 року прем’єр-міністр Нурі аль-Малікі значно зміцнив свою владу і почав зміцнювати позиції центрального уряду в провінціях. У березні іракські сили безпеки після запеклих збройних зіткнень із загонами «Армії Махді» радикального шиїтського імама Муктади ас-Садра взяли під контроль Басру.

У липні 2008 року іракське керівництво вперше публічно підняло питання про терміни виведення з країни американських військ, а восени Багдад і Вашингтон уклали угоду про безпеку, яке передбачає повний догляд військових США з Іраку до 2011 року.

В середині 2008 року суніти повернулися в уряд аль-Малікі, а у вересні парламент прийняв закон про вибори в законодавчі ради провінцій. Самі регіональні вибори відбулися вже в лютому 2009 року, і на них перемогли прихильники аль-Малікі.

Посилання на основну публікацію