Сучасні перевезення пасажирів

Сучасні головні потоки пасажирів у Світовому океані групуються по 50-60 лініях, близько половини яких зосереджена в Атлантичному океані. Найбільш напруженими тут як і раніше залишаються пасажирські траси між США і країнами Західної Європи. Жваві морські траси зв’язують Канаду і південноамериканські країни з країнами Західної Європи, а також країни Атлантичного узбережжя Європи з середземноморськими країнами. Великі обсяги пасажирських перевезень властиві Індійському океану. Вони проходять по трасах уздовж східного берега Африки, з Червоного моря до Індії, Австралію і країни Південно-Східної Азії. Тихоокеанські пасажирські перевезення порівняно невеликі. Їх головні напрямки: США – Далекий Схід, США – Японія, США – Австралія, Японія – Південна Америка, Європа – Австралія через Панамський канал.

Кількість пасажирів на регулярних лініях відносно невелике і має тенденцію до зниження. Так, навіть на самих напружених атлантичних трасах нині перевозиться близько 350 – 400 тис. осіб на рік.
Протягом останніх 20 років завоював велику популярність океанський і морський туризм. Число туристів, у тому числі здійснюють круїзні подорожі, неухильно зростає. Туристичні маршрути охоплюють багато районів Світового океану. Вони пролягають в Балтійському, Північному, Середземному, Карибському морях, уздовж Атлантичного узбережжя Північної та Південної Америки, виходять до північних берегів Скандинавії, до узбережжя Японії, до островів, омиваним тропічними водами Тихого океану, і до інших екзотичним районам.

Для регулярних пасажирських і туристичних перевезень тепер використовуються сучасні судна водотоннажністю 5-7 тис. тонн, обладнані зручними, але недорогими каютами, музичними салонами, ресторанами, барами – всім, що необхідно для гарного відпочинку під час подорожі. Більшість країн заохочують морський туризм, тому він отримав вельми широкий розмах. Разом з тим з рекреаційним використанням узбережжя океанів і морів він стає важливою і перспективною галуззю господарства Світового океану.

Посилання на основну публікацію