Сучасні дослідження космосу

Питання 1. Як стародавні люди вивчали зоряне небо?

На перших порах люди просто спостерігали і давали наївні тлумачення відбуваються явищ. Вони дійшли до нас у вигляді оповідей і міфів. Люди не використовували ніяких приладів, а тільки свої очі.

Питання 2. Яка наука вивчає небесні тіла?

Астрономія вивчає небесні тіла, їх скупчення (сузір’я, галактики) і процеси, що відбуваються в космічному просторі.

Питання 3. Як стародавні люди вивчали Всесвіт?

На перших порах це були прості спостереження і наївні тлумачення відбуваються явищ. Вони дійшли до нас у вигляді оповідей і міфів. Поступово знання накопичувалися. Стародавні вчені, спостерігаючи за Сонцем і Місяцем, змогли передбачати сонячні і місячні затемнення, складати календарі. Точність цих розрахунків вражає сучасних дослідників: адже в ті часи не було ніяких приладів, вчені вели свої спостереження неозброєним оком.

Питання 4. Хто з учених довів, що освоювати космос можна за допомогою ракети?

Першим вченим, який довів, що реальним засобом освоєння космосу стане ракета, був наш співвітчизник, основоположник сучасної космонавтики Костянтин Едуардович Ціолковський (1857-1935).

Питання 5. Коли був запущений перший штучний супутник Землі?

4 жовтня 1957 в нашій країні був здійснений запуск першого штучного супутника Землі.

Питання 6. Хто був першим космонавтом?

12 квітня 1961 – перший політ людини в космос на кораблі «Восток-1». Ним став Юрій Олексійович Гагарін.

Питання 7. Чому люди освоюють космос?

Люди освоюють космос з метою наукових відкриттів, які поповнюють наші знання про Всесвіт і просувають фундаментальні науки. Також, у майбутньому, для вирішення енергетичних та ресурсних проблем, завдяки покладам корисних речовин на інших планетах і небесних тілах.

Питання 8. Яка роль нашої країни в освоєнні космосу?

Наша країна першою запустила штучний супутник землі, перший запустила людину у відкритий космос, наша людина здійснив перший вихід у відкритий космос. Також нами на орбіту було виведено перший орбітальна космічна станція.

Посилання на основну публікацію