Становлення П’ятої республіки у Франції

У жовтні 1958 року де Голль виніс на національний референдум проект нової конституції, яка стверджувала в країні політичний режим, посилюються прерогативи виконавчої влади за рахунок законодавчої; 79,2% виборців, які взяли участь в референдумі, підтримали проект нової конституції, яка вступила в чинності 4 жовтня 1958 року. З цієї дати веде свій початок П’ята республіка. Згідно конституції 1958 року великі повноваження отримував глава держави. Парламент був безсилий перед президентом (останній мав право його розпустити). Вся повнота урядової влади була зосереджена в руках президента. Була введена мажоритарна система виборів, яка дає перевагу проурядової партії. Разом з тим де Голль ставив перед собою мету обмежити вплив політичних партій і звести політичне життя країни до протистояння двох великих блоків – правого і лівого, забезпечивши політичну і урядову стабільність в країні.

Прийняття конституції спричинило за собою серію виборів, необхідних для формування вищих державних установ. Відмінною рисою виборів 1958 року став підтримка уряду де Голля усіма партіями, крім компартії, Автономної соціалістичної партії (ліві соціалісти) і пужадист (крайні праві).

В результаті виборів провідною політичною силою стали голлісти, ліві партії відступали, а радикали взагалі перетворилися на другорядну політичну силу. Комуністи зберегли великий вплив, але їх парламентське представництво звелося до рівня 1928 року. У грудні 1958 році відбулися президентські вибори, переконливу перемогу на яких здобув де Голль.

У 1958-1960 роках Франція надала незалежність більшості своїх африканських колоній. Саме при де Голля в 1960 році Франція увійшла в ядерний клуб. Незважаючи на запеклий опір націоналістів, які створили терористичну організацію ОАС, в 1962 році де Голль погодився на надання незалежності Алжиру.

Засудивши агресію США в Індокитаї, де Голль в 1966 році вивів Францію з військової організації НАТО і взяв курс на співпрацю з СРСР. Він активно сприяв розширенню зв’язків Франції з іншими країнами «Спільного ринку», перш за все з ФРН: в 1959 році Франція ввела в дію на своїй території Римський договір 1957 року «Про загальну ринку».

Основними завданнями внутрішньої політики де Голль вважав зміцнення державної влади, підвищення економічної активності французької промисловості і її модернізацію. У 1965 році де Голль був переобраний на другий термін після перемоги в другому турі над єдиним кандидатом від лівих Франсуа Міттераном. У травні 1968 року почалися студентські заворушення, викликані невдоволенням старою системою французького вищої освіти. Студентів підтримали широкі верстви інтелігенції та робочі, які почали загальний страйк і захопили підприємства. Економіка була паралізована, в Парижі розгорнулося будівництво барикад і вуличні зіткнення між студентами і силами охорони порядку. Лише в червні де Голль зумів відновити контроль над країною. Розуміючи, що «червоний травень» 1968 року свідчить про глибоку невдоволенні існуючої суспільно-політичною системою в цілому, де Голль заявив, що приступає до великої реформи, суть якої полягала в системі «участі»: робітників – в управлінні підприємствами і в розподіл прибутків з підприємцями, студентів – в керівництві вищими навчальними закладами та ін.

У 1969 році французький президент з метою зміцнення влади вирішив провести референдум (про реформу сенату і територіально-адміністративного устрою). Однак реформи де Голля були відкинуті суспільством, і в квітні 1969 року генерал добровільно склав з себе повноваження президента Французької республіки. З відставкою де Голля завершився перший етап історії П’ятої республіки і почався новий її етап – постголістський.

Посилання на основну публікацію