Співпраця картографів у міжнародних наукових об’єднаннях

Над проблемами тематичної картографії працює ряд міжнародних наукових об’єднань: Міжнародний союз геологічних наук (МСГН), Міжнародний Геодезичний і Геофізичний союз геодезії і геофізики (МГТС), Міжнародний географічний союз (МГС), Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) і Міжнародне товариство грунтознавців (МОП). Завдяки їх ініціативам створені тематичні карти і атласи великого просторового охоплення – на світ в цілому, па окремі континенти або великі регіони.

Важливі успіхи в цій області досягнуті МСГН. Мабуть, немає жодного комплексного регіонального або національного атласу, який не містив би карти геологічної тематики. Це пояснюється тим, що складання геологічних карт завжди тісно пов’язане з практикою створення мінерально -сировинної бази, яка є однією з основ економічного розвитку будь-якої держави.

Витоки міжнародного співробітництва російських вчених в області геологічної картографії йдуть в останню чверть минулого століття. За пропозицією російського геолога А. П. Карпінського II Міжнародний геологічний конгрес (Болонья, 1881 р.) прийняв в якості міжнародних єдину стратиграфическую номенклатуру і систему умовних знаків для геологічних карт. Ідеї А. П. Карпінського були розвинені академіком Д. В. Налівкиним, який в 1958 р. в Парижі запропонував проект єдиної легенди для геологічної карти світу.

З ініціативи МСГН на Європейський континент була створена ціла серія міжнародних геологічних карт: геологічна, тектонічна, металлогеническая і четвертинних відкладень в масштабах 1: 2 500 000 або 1: 1 500 000. Радянські фахівці брали участь у розробці Міжнародної гідрогеологічної карти Європи, а також відігравали провідну роль у складанні Тектонічній карти світу масштабу 1: 15 000 000.
Радянські вчені внесли значний внесок у розробку програм деяких карт, методику їх складання, а також у саме наукове зміст. Це відноситься, наприклад, до карт тектонічним і четвертинних відкладень. В їх основу покладено не тільки теоретичні концепції, а й система основних понять, висунуті радянськими вченими.

З середини 60 – х років учені Радянського Союзу брали участь у роботі Комісії геоморфологической зйомки і картографування Міжнародного географічного союзу зі створення Міжнародної геоморфологической карти Європи в масштабі 1: 2 500 000. Вчені підготували авторські ескізи карти на європейську частину країни. Міжнародний географічний союз виступив з рядом важливих ініціатив та в організації інших тематичних робіт з картографії.

Протягом ряду років фахівці СРСР, Болгарії, Угорщини, НДР, Польщі, Румунії, Чехословаччини та Югославії працювали над складанням Карти сучасних вертикальних рухів земної кори Східної Європи в масштабі 1: 2 500 000. Вона розроблялася згідно з Міжнародним дослідницьким проектом «Сучасні рухи земної кори» в рамках Міжнародної асоціації геодезії (МАГ). Це абсолютно новий тип Міжнародної тематичної карти.

Карта сучасних вертикальних рухів земної кори створена в результаті комплексних геодезичних, геоморфологічних і океанографічних досліджень за ініціативою і на основі методики радянських вчених. Методом ізоліній в певною шкалою на них показані швидкості сучасних вертикальних рухів (в мм/рік). Система ізоліній доповнена барвистою шкалою, що містить дві групи колірних ступенів: жовто -коричневі – області підняттів, зелені – опускань. Ця карта вийшла в світ у 1973 р. російською та англійською мовами і являє собою лише частина загального проекту «Сучасні рухи земної кори», згідно з яким передбачається підготувати карти двох найбільш вивчених материків – Європи та Північної Америки.

У підготовці картки з боку Радянського Союзу брали участь наукові підрозділи Академії наук СРСР, Головного управління геодезії і картографії та Головного гідрографічного управління ВМФ.
З ініціативи Всесвітньої метеорологічної організації на основі співробітництва вчених різних країн вже протягом ряду років розробляється Світовий кліматичний атлас. Він видається окремими випусками по материках. Перший том – Кліматичний атлас Європи – був опублікований в 1970 р. на чотирьох мовах.

Форми участі радянських фахівців у розробці Світового атласу різні. Якщо в європейському томі наша участь полягало в підготовці авторських макетів карт лише на європейську частину Радянського Союзу, то для томи Азії вченими Радянського Союзу розробляються карти на весь Азіатський материк, починаючи з обробки первинних метеорологічних даних і до авторських робіт включно.
Великим внеском радянських вчених у розвиток картографування вод на міжнародній основі слід також назвати Атлас світового водного балансу, виданий у Радянському Союзі в 1974 р. Він виявився підсумком роботи багатьох країн світу за програмою Міжнародного гідрологічного десятиліття (МГД, 1965-1974 рр..), Яка виконувалася під егідою ЮНЕСКО. Разом з атласом в якості його складової частини вийшла в світ велика монографія «Світовий водний баланс і водні ресурси Землі». В атласі узагальнені численні матеріали спостережень, опубліковані у світовій літературі; використані гідрологічні дані, отримані від національних комітетів з МГД, а також різні регіональні карти елементів водного балансу, видані в ті роки.

Власне атлас включає 65 карт світу і материків, на яких показані характеристики основних елементів водного балансу: опадів, випаровування, річкового стоку, випаровуваності, коефіцієнтів стоку, всерединірічного розподілу елементів балансу, дефіциту і надлишку вологи на суші. В атласі використані всього три масштабу: 1: 50 000 000 – для світових карт; 1: 20 000 000 – для всіх карт материків (крім Європи); 1:10 000 000 – для карт Європи. Навіть сьогодні цей атлас – одна з найбільш повних і сучасних зведень по водному балансу світу, підготовлена на єдиних принципах аналізу, обробки та узагальнення вихідних даних. Його можна розглядати і як підсумок розвитку теоретичних і методичних основ дрібномасштабного картографування вод суші. У підготовці атласу брали участь вчені та спеціалісти Державного гідрологічного інституту, Головної геофізичної обсерваторії ім. А. І. Воєйкова, Арктичного і Антарктичного науково -дослідного інституту.

Інший настільки ж великою роботою представляється Геолого- геофізичний атлас Індійського океану (1975 р.). Він підготовлений за матеріалами Міжнародної Індоокеанском експедиції (1959-1965 рр..), Що виконала найширші комплексні наукові дослідження Індійського океану. Організація робіт експедиції здійснювалася Міжурядової океанографічної комісією. У створенні атласу взяли участь наукові організації 13 країн, у тому числі СРСР, США, Австралії, Японії та ін Атлас видано в Радянському Союзі російською та англійською мовами. Він включає дев’ять тематичних розділів: стан вивченості, рельєф дна, фотографії дна, магнітні аномалії, гравітаційне поле, тепловий потік, сейсмічність і діючі вулкани, глибинне будова дна, осадовий покрив і оголення корінних порід дна, а також донні опади і зважені речовини. В атласі застосовані чотири групи масштабів, виходячи з площі охоплення акваторії і теми карти; серед них найбільший масштаб 1: 50 000 і найдрібніший – 1: 70 000 000.

Посилання на основну публікацію