Сільське господарство Індії

Аграрний сектор країни довго був оплотом індійської економіки. Сьогодні він забезпечує зайнятість понад 50% економічно дієздатного населення, створює 20 % національного ВВП. Частка індійського сільського господарства в експорті становить 15%. Відмітна особливість сільського господарства — контрастність форм володіння землею: великі плантації сусідять з дрібними селянськими господарствами. Багато селян мають або дуже убогі наділи, або взагалі не мають землі, тому проведення радикальної земельної реформи відноситься до числа найбільш гострих соціально-економічних проблем країни.

Тим не менш сьогодні Індія займає п’яте місце в світі за обсягом сільгосппродукції і досягла самозабезпечення основними продуктами харчування. Головні землеробні райони — Індо-Гангська рівнина і приморські низовини. Площа оброблюваних земель складає 145 млн. га, з них понад 54 млн га — зрошувані (перше місце в світі). Під посівами знаходиться 180 млн га, причому 35 млн га, з них засівається двічі в рік, що послужило основою національної незалежності Індії в проблему продовольства. Основні культури — рис і зернові, щорічні запаси яких становлять не менше 45 млн т. Це дає можливість країні бути видатним світовим експортером зерна.

Крім того, півострів Індостан здавна є батьківщиною багатьох екзотичних культур:

  • чай;
  • кава;
  • каучуки;
  • кокосова пальма;
  • перець;
  • імбир;
  • кардамон;
  • бавовна;
  • цукровий очерет;
  • джут;
  • рицина та ін.

По виробництву чаю Індія займає перше місце в світі (470 млн т щорічно, з яких 200 млн т йде на експорт), з виробництва цукрового очерету — друге, а також провідні позиції у світі з виробництва спецій (30 % світового ринку), фруктів, молока, овочів, тютюну і т. д.

В Індії добре розвинуте тваринництво. Поголів’я великої рогатої худоби — найбільший у світі (1/5 світового поголів’я). В той же час Індія за споживанням м’яса займає одне з останніх місць у світі. Причина тому — сповідувана в країні релігія: індуїзм розглядає корову як тварину священну, тому велика рогата худоба використовується як тяглова сила. Досить велике поголів’я:

  • кіз та овець (58 млн);
  • верблюдів (9 млн);
  • свиней (18 млн);
  • домашньої птиці.

Таким чином, Індія наприкінці XX ст. пережила не лише «зелену революцію» (завдяки поширенню гібридних сортів пшениці, рису та інших культур були вирішені проблеми експорту зерна), але і «білу революцію», результатом якої стало самозабезпечення країни молочними продуктами. З метою зміцнення позицій як всього аграрного сектору, так і самого сільськогосподарського виробника, а головне для вирішення таких проблем, як обробка, транспортування і зберігання продукції, сільське господарство було звільнене від сплати податків, а безпосередньо самі виробники продовольства і овочів — від сплати акцизів.

ПОДІЛИТИСЯ: