Сільське господарство Данії

Сільське господарство здавна було предметом міжнародної спеціалізації Данії. Данські фермери, які склали в 2008 році менше 3% від числа зайнятих (датська статистика об’єднує фермерів з рибалками і зайнятими в гірничорудній промисловості), виробляють обсяг продукції, достатній, щоб прогодувати 15 мільйонів чоловік. Незважаючи на те що частка АПК у ВВП зараз дуже мала, сільськогосподарські угіддя досі займають 65% території країни. Данія є світовим постачальником продуктів харчування (особливо свинини і виробів з неї), причому в статистиці експорту вони враховуються як продукція обробної (харчової) промисловості.

Особливістю датської економіки є те, що більшість підприємств відноситься до малих і середніх. Аналогічну картину можна спостерігати і в інших розвинених країнах. Частка підприємств з кількістю зайнятих понад 100 чоловік в Данії становить трохи більше 30%, із яких лише незначна частина відноситься до дійсно великим. Це робить економіку Данії дуже гнучкою та швидко реагувати на різні ринкові імпульси, проте стримує розвиток багатьох секторів через неможливість використовувати ефекти розширення масштабів виробництва.

Держава в Данії відіграє значну роль, особливо в соціальній сфері: в системі здоров’я, освіти, в регулюванні трудової сфери. Уряд бере також активну участь в підтримці конкурентоспроможності економіки і проведенні промислової політики.

Датське держава свого часу заклав основи промислового розвитку країни шляхом створення ефективної транспортної, комунальної та соціальної інфраструктури, проте державна власність майже не використовувалася безпосередньо у виробничому секторі або в фінансово-банківській сфері. В кінці XIX століття в державній власності виявилися всі залізниці країни, після чого держава зосередила в своїх руках володіння морськими, а пізніше і повітряними портами. У 1970-х року, коли почалося освоєння нафтогазових родовищ Північного моря, була створена державна компанія «Донг» (Dortg), що володіє монополією на транспортування, зберігання і продаж природного газу в Данії.

В даний час багато датські державні компанії повністю або частково приватизовані. В основному державна власність, як і раніше представлена ​​інфраструктурою, а також енергетикою. У власності держави повністю або частково перебувають морський і повітряний порти Копенгагена, поштова служба, ряд компаній, що займаються авіаперевезеннями, компанія по торгівлі нерухомістю, виставковий центр, лотерея, залізні дороги. Державі належить приблизно третина акцій, що котируються на фондовій біржі Копенгагена.

Частка зайнятих в громадському секторі Данії зросла з 8% в 1950 році до 35,4% в 2007 році, що зіграло свою роль в підтримці зайнятості. Держава забезпечує безкоштовне медичне обслуговування усіх громадян Данії (виняток становлять послуги дантиста; є також деякі обмеження на оплату ліків). Лікарні, до яких можуть звертатися данці, також є національними, хоча в окремих випадках дозволяється відвідування приватних клінік за умови компенсації витрат. Витрати на підтримку цієї системи покриваються податками. Багато фахівців вважають, що державний характер системи охорони здоров’я не заважає їй бути ефективною, тому що керівництво і відповідальність за якість послуг передані на нижній рівень влади, безпосередньо дотичний до потреб датчан.

Освітня система також передбачає повністю безкоштовну освіту для громадян Данії. Плата стягується тільки за деякі форми навчання для дорослих (наприклад, друга вища освіта). Данські студенти і навіть школярі старших класів мають можливість скористатися пільговими державними кредитами, в разі їх необхідності для продовження освіти вище законодавчо закріпленого мінімуму.

Пенсійна система теж фінансується переважно з бюджету країни. Після досягнення 65 років громадянин Данії отримує гарантовану державну пенсію, яка однакова для всіх. Друга частина пенсії залежить від розміру отримуваного протягом життя доходу. Третину отримують лише ті пенсіонери, які в роки трудової діяльності самостійно робили пенсійні заощадження або укладали колективний договір на формування пенсії з роботодавцем.

Уряд Данії активно регулює ринок праці, впливає на ринок нерухомості, здійснює заходи щодо стимулювання економіки, особливо в сфері наукових досліджень, а також сприяє експансії бізнесу на зовнішні ринки. Найважливішим каналом впливу служить законодавча діяльність.

Датська модель управління ринком праці отримала назву «флексікьюріті» (flexicurity; сенс англійської назви можна передати словосполученням “гнучка безпеку»). Відповідно до неї при звільненні або наймання персоналу підприємства не зустрічають ніяких законодавчих перешкод, однак держава здійснює щедру програму підтримки безробітних, яка полягає не тільки у виділенні посібників, а й у створенні умов і стимулів для пошуку роботи і отримання нової кваліфікації, якщо цього вимагає ринок. Система обходиться платникам податків досить дорого, проте дозволяє бізнесу ефективно управляти персоналом. Разом з тим вона не дозволяє вирішити проблему довгострокового безробіття.

Основними зовнішньоторговельними партнерами Данії є країни ЄС (особливо Німеччина, Швеція, Великобританія, Норвегія), США, Китай (2006 рік).

Посилання на основну публікацію