Швейцарія в 15-18 століттях

Натхнений військовими перемогами і територіальними придбаннями, новий союз став розширювати сферу своїх інтересів, беручи участь в «великий» європейської політики (наприклад, в Бургундських війнах 1474-1477 роках). У 1499 році, після чергової перемоги над військами імператора Священної Римської імперії Максиміліана I Габсбурга, Швейцарський союз став формально незалежною.

До 1513 році до союзу додалися 5 нових кантонів (утворилася Конфедерація 13 кантонів). Зона впливу союзу продовжувала збільшуватися, в сферу інтересів був включений навіть північ Італії. Однак, зіткнувшись 13-14 вересня 1515 року зі переважаючими силами французів і венеціанців поблизу Мариньяно, швейцарці відмовилися від політики експансії і вирішили обмежитися вже придбаної територією. При цьому Швейцарський союз мав слабкими внутрішніми зв’язками: в ньому був відсутній центральний орган влади, що функціонує на постійній основі, виробленням координуючих рішень займалися періодично скликаються загальносоюзні сейми (тагзатцунгі). Швейцарія на той момент була ні союзною державою, а скоріше союзом незалежних утворень. У такому вигляді вона проіснувала аж до окупації французькими військами, а остаточно єдину державу було створено тільки в 1848 році.

У XVI столітті Швейцарія стала одним з центрів Реформації, в країні розгорнулася боротьба між протестантами і католиками. У Цюріху Реформацію очолив Ульріх Цвінглі (1484-1531 роках), Женева була резиденцією іншого реформатора церкви – Жана Кальвіна (1509-1564 роках). Реформація сприяла розвитку, консолідації та посилення міського середнього класу. Разом з тим третина кантонів зберегла католицизм (в тому числі Люцерн, Цуг, Золотурн, Фрібур), в інших же кантонах католицька ієрархія втратила свою владу. Протягом XVII століття в Швейцарії періодично виникали конфлікти між католиками і протестантами, однак в підсумку католики відмовилися від спроб схилити протестантські кантони на свою сторону і неохоче визнали їх право на вибір іншої релігії. Швейцарський союз зберігся.

Наступною важливою віхою в історії Швейцарії став 1648 рік, коли Вестфальський мир остаточно закріпив незалежність Швейцарії від Священної Римської імперії.

У XVIII століття населення Швейцарії зросла з 1,2 до 1,6 мільйона осіб. Наслідки зміни цінностей в результаті Реформації дали свої плоди: поступово утвердилися нові виробничі і ділові практики, і в країні почалося швидке економічне зростання (завдяки мануфактурного виробництва).

Посилання на основну публікацію