Сестьєре ді Сан-Поло

Сестьєре Сан-Поло простягається уздовж Великого каналу від мосту Ріальто. У часи розквіту Венеціанської республіки цей район міста був щось на кшталт лондонського Сіті – населяли його брокери, торговці та інші ділове люди. Тому він був не менш жвавим, ніж центр Венеції. До того ж тут знаходилися (вони існують до цих пір) два найбільших міських ринку – Пескеро (рибної) і Ербер (овочевий), що представляють собою надзвичайна мальовниче видовище. Квартал, де вони розмістилися, забитий всілякими лавками, крамничками і кіосками, в яких продається всяка дрібниця. А так як орієнтовані вони не на туристів, а на городян, то і життя в цьому районі Венеції протечуть більш природно.

На кампо Сан -Поло в колишні часи проводилися бої биків, причому без будь-яких попередніх приготувань – прямо серед скажених натовпу. Не дивно, що кожне таке подання супроводжувалося жертвами, і кров тварин змішувалася з кров’ю затоптаних глядачів.

На цій прекрасній площі під час карнавалів з XV століття проходили головні бали Венеції, і здавалося, що не тільки люди, а й вулиці та будівлі наділи маски – втім, так було у всьому місті, представлявшем в ці дні ідеальне місце для зведення рахунків. Так, в 1548 році на кампо Сан -Поло був заколот Лоренцо Медічі, який втік з Флоренції після вбивства свого кузена Алессандро. Всесильний флорентійський герцог Козімо Медічі підіслав до нього двох вбивць в масках, і в карнавальної натовпі ті швидко і вправно впоралися зі своєю справою.

Влітку кампо Сан -Поло перетворюється на кінотеатр під відкритим небом, а в інший час року – це майданчик, де пустотлива дітвора катається на велосипедах і самокатах.

На площі знаходиться церква Сан -Поло (IX ст.), Знаменита циклом «Хресний шлях» з чотирнадцяти картин Джонанні Доменіко Тьєполо. На багатьох з них зображені зчепи з венеціанської життя.
У колишні часи Сан -Поло був районом діяльних демократів, які своєю працею домагалися становища і впливу в суспільстві, а не успадковували його, як знатні аристократи. Дух демократизму відклав свій відбиток і на архітектуру цього сестьєре: у тутешніх будівель немає роззолочених музичних фасадів, зате більше простих цегляних фасадів церков XII- XIII століть, що не закритих мармуровим мереживом.

ПОДІЛИТИСЯ: