Розвиток торгівлі

Найбільше історичне значення мала епоха великих географічних відкриттів. Всі стародавні осередки цивілізації були слабо пов’язані один з одним, зв’язки були непостійними. Світ у єдине ціле «сплели» саме європейці в епоху великих географічних відкриттів; вони надали глобальний характер народжується технічної цивілізації. Фактором, об’єднуючим людство, став океан, а не річки і внутрішні моря, як це було раніше. Розвитку світогосподарських зв’язків перешкоджали погано працювали дороги, недосконалість грошових відносин (хоча і з’явилися навіть банки), постійні війни, грабежі на дорогах, недостатні знання (у тому числі і географічні) про інші країни і народи, їх звичаї і традиції. У цих умовах було вигідно торгувати дуже дорогими і малогабаритними товарами.

До середини XV в. «Дозріли» всі необхідні передумови для майбутніх великих географічних відкриттів.
1. Незважаючи на певні складнощі, йшов розвиток товарно-грошових відносин, інтенсивно зростали міста (за рахунок ремесел і мануфактури, торгівлі, фінансів).

2. Для розвивається міжнародної торгівлі виникло серйозне перешкоду. У середині XV в. турки захопили Константинополь – посередника в торгівлі між країнами Європи та Азії.

3. Арабське посередництво в торгівлі було дуже дорогим. Частенько «націнки» в 10 разів перевищували вартість самого товару! Це змушувало європейців шукати нові шляхи на Схід, в обхід колишнім небезпечним і дорогим.

4. До цього часу в Європі утворився дефіцит дорогоцінних металів для оплати східних товарів. Європа закуповувала набагато більше, ніж продавала (зараз ми б сказали, що вона мала негативний торговельний баланс). Розширення масштабів торгівлі та виснаження срібних копалень у Німеччині та Іспанії загострили дефіцит золота і срібла.

5. Можливості далеких мореплавань істотно збільшилися завдяки прогресу науки і техніки. Було створено принципово нове судно – каравела, на якому можна було йти по курсу при будь-якому вітрі. Значно удосконалився компас, були створені досить хороші навігаційні карти.
Великі географічні відкриття мали величезне значення для всього людства. У даному випадку ми звернемо особливу увагу лише на два моменти: зміна характеру світової торгівлі і формування колоніальної системи.

Згадаймо найбільш значні з географічних відкриттів. До кінця XVI в. європейцями було відкрито близько 60% всієї суші. Карта показує істотні зміни в географії світової торгівлі на прикладі головних торгових шляхів. Торгові дороги поступово перемістилися в океани, до відкритої Америці, навколо Африки.

Змінилася не тільки географія світової торгівлі. Кажуть, що з цих пір почалася «епоха інтенсивних міжнародних господарських зв’язків». Саме з цього часу можна вважати, що виникло світове господарство, міжнародне географічне розподіл праці, світовий ринок. Досить вчинене мореплавання дозволило встановити досить міцні (стабільні та значні за масштабами) економічні відносини між віддаленими один від одного територіями. У XVI-XVIII ст. європейські країни здійснювали торгівлю з Південною Азією, прибережними районами Африки, Америкою.

Змінилася і структура світової торгівлі. Дві групи товарів були для неї традиційними – дорогоцінні метали і прянощі. Латиноамериканське золото і срібло послужили основою для первинного накопичення капіталу, необхідного для розвитку промислового виробництва в Європі. Велику роль для Європи стали грати такі продукти, як кава, какао, цукор, тютюн і т. д. З Канади стали надходити у великих кількостях хутра для європейської знаті.

Швидко удосконалювалися і методи міжнародної торгівлі. Сувора конкурентна боротьба, що вимагає значної концентрації сил і капіталу, привела до створення великих торгових компаній. Найбільш потужними компаніями стали нідерландські й англійські (у найбільш розвинених країнах того часу).
До XVI в. досконалішими стали товарні біржі, на яких укладалися міжнародні угоди за зразками представлених товарів. Трохи пізніше виникли фондові біржі, на яких велася торгівля векселями, облігаціями, а через деякий час і акціями.

Переміщення торговельних шляхів в Атлантику призвело до зміни торгового положення окремих європейських країн. Раніше процвітали території, що лежать на узбережжі Середземного, а також Балтійського і Північного морів, опинилися в нових умовах, в стороні від торговельних шляхів, що вплинуло на їх економічний розвиток. Міста Північної Італії, втративши своє лідируюче положення в східній торгівлі, стали спеціалізуватися у фінансовій області. Особливо великий розвиток отримало кредитну справу в Ломбардії (Північна Італія). Переміщення торговельних шляхів разом з іншими, внутрішніми, причинами призвело до поступового уповільнення економічного розвитку двох великих європейських країн – Німеччини та Італії. На довгі роки вони перетворилися на роздроблення території, поступалися за рівнем розвитку господарства європейським лідерам. Різко стали «здавати» великі і до тих пір сильні Іспанія і Португалія. Грабіж колоній і небажання розвивати своє господарство призвело до їх поступового відставання. Саме в цей період почалося складне, уповільнений розвиток на тлі територіальної роздробленості двох європейських країн – Німеччини та Італії.
У кращому становищі опинилися Англія і Нідерланди, що закріпилися в ролі самих передових (в економічному відношенні) європейських (та й світових) країн-лідерів.

Розвиток світової торгівлі значною мірою базувалося на створюваній колоніальної системі. Колонії стали основними джерелами надходження до Європи найважливіших товарів. З’явилося навіть особливе поняття «колоніальний товар». Колоніальна система спочатку розливалася на основі захоплення заокеанських територій, хижацьке використання багатств захоплених земель, нещадної експлуатації місцевих жителів, неравноправном торговому обміні, при якому колоніальні товари скупилися за безцінь.

Вже в XVI ст. склалися перші колоніальні імперії – португальська і іспанська. Великі і віддалені один від одного колоніальні землі Португалії не могли бути широко освоєні, т. к. попросту не вистачало людей (у самій метрополії було всього близько 1 млн. жителів), та Португалія і не ставила перед собою такого завдання. Португальці широко використовували метод так званої «точкової колонізації», т. о. створення військово-торговельних опорних пунктів на узбережжі факторій. Виняток становила лише Бразилія, де було створено досить велике господарство.

Іспанці більш широко освоювали захоплені території, причому на більшості з них змінилося послідовно три стадії класичного колоніалізму. Перша була справжнім грабунком (як правило, дорогоцінних металів). На другому стала розвиватися торгівля, але типова «нееквівалентна», при якій частенько золото обмінювали на дрібнички. Пізніше було створено господарство плантації, що виробляє для метрополій цукор, тютюн, кава і т. п.

XVII н. – Зеніт нідерландської слави і могутності. «Зразкова капіталістична країна XVII століття» (так її назвав К. Маркс) з кінця XVI в. стала активно витісняти зі світових ринків своїх головних конкурентів – іспанців і португальців в Азії, Америці та Африці (в цей же час голландцями було засновано місто Новий Амстердам – нині Нью-Йорк).

Отже, епоха великих географічних відкриттів зробила європейців світовими лідерами. І як сказав Г. Гегель: «Після навколосвітніх подорожей світ став для європейців круглим. Те, що не було ними підкорене, або не варто того, чи ще буде підкорене ». У XVI в. починається європейський зліт і «інтелектуальний прорив» Європи на тлі занепаду інших територій світу.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Клімат України