Ресурсна функція літосфери

Ресурсна функція літосфери визначає значення мінерального, органічного і органо- сировини літосфери, що становить основу для життя і діяльності біоти як в якості біогеоценозу, так і антропогенезу. На думку В. Т. Трофимова та ін. (1997), вона включає наступні аспекти: ресурси, необхідні для життя і діяльності біоти; ресурси, необхідні для життя і діяльності людського суспільства; ресурси як геологічне простір, необхідне для розселення та існування біоти, в тому числі людського суспільства. Перші два аспекти пов’язані з мінерально- сировинними ресурсами, а останній – з екологічної ємністю геологічного простору, в межах якого відбувається життєдіяльність організмів.

Мінерально – сировинні ресурси відносяться до категорії вичерпних, і всі вони, за винятком підземних вод, є непоновлюваними. Протягом усієї своєї історії людське суспільство в різних обсягах використовувало мінеральні ресурси, причому обсяг видобутого сировини безперервно зростав. Одночасно збільшувалося число видобутих хімічних елементів і сполук: якщо в XVIII в. – 18 хімічних елементів і сполук, в XIX в. – 35, в 1917 р. – 64, в 1975 р. – 87, то в 90 -і роки XX в. – 106 елементів Періодичної системи Д. І. Менделєєва. В даний час щорічно з надр видобувається близько 100 млрд. т. мінеральної сировини. Виникає загроза виснаження родовищ корисних копалин. За прогнозами деяких фахівців, запаси багатьох видів мінеральної сировини вичерпаються до середини XXI ст., А свинцю і цинку вистачить тільки на перші десятиліття третього тисячоліття.
У літосфері укладені гірські породи, які містять в собі біофільние елементи, тобто хімічні елементи, розчинні у водному середовищі і в той же час життєво необхідні організмам. Вони ще називаються біогенними елементами. Літосфера, крім того, є вмістилищем підземних вод, а також містить речовини, що вживаються в їжу певними тваринами – літофагамі.

Життєдіяльність біоти забезпечують існуючі в природі, в тому числі і відбуваються в літосфері, біогеохімічні цикли. Згідно Г. А. Богданівська (1994), це більш -менш замкнені шляху циркуляції хімічних елементів, що входять до складу клітинної протоплазми, із зовнішнього середовища в організм і що йдуть знову в зовнішнє середовище. Виділяють два типи біогеохімічних циклу: круговорот газоподібних речовин з резервним фондом в атмосфері і океані; осадовий цикл з резервним фондом у земній корі.

Розвиток людського суспільства неможливе без використання мінеральних ресурсів. Завдяки їм людство забезпечує свої потреби в енергії, добривах, житло, транспорті, зв’язку. Сьогодні до цієї категорії додалися засоби отримання, передачі, обробки та аналізу інформації. Щорічно з надр витягується близько 17-18 млрд. т. гірничої маси.

До числа корисних копалин відносяться і підземні води. Вони використовуються в якості господарсько -питного водопостачання (10,34 км3/год), для технічного водопостачання (2,66 км3/год), зрошення земель та обводнення пасовищ (0,51 км3/год), в лікувальних цілях, в якості геотермальних джерел, для видобутку ряду цінних компонентів (йод, бром, бор, літій, стронцій, кухонна і калійна сіль).
Велику роль літосфера грає в якості геологічного простору, необхідного для розселення та існування біоти, в тому числі і людини. З одного боку, приповерхні ділянки літосфери є місцем проживання біоти (мешканці печер, нірні і землерийні тварини, мікроорганізми), а з іншого, її підземні простори використовуються на урбанізованих територіях: для будівництва підземних комунікацій, транспортних магістралей, розташованих на підземному рівні об’єктів, а також як вмістища для поховання високотоксичних і радіоактивних відходів. Однак триваюче будівництво підземних інженерних об’єктів нерідко призводить до загострення екологічних проблем. Об’єкти геологічного середовища, використовувані для цих цілей, дуже обмежені і в більшості регіонів досить швидко стають джерелами гострих екологічних кризових ситуацій.

Довгий час існувало уявлення про те, що території континентів невичерпні для розселення та життєзабезпечення біоти, в тому числі людини. Проте в епоху техногенезу земна поверхня і геологічна середу стали важливим природним і екологічним ресурсом. Сьогодні людством освоєно близько 55 % поверхні суші, причому існує тенденція наростання цього процесу. В даний час людство стикається з тим, що подальше розміщення урбанізованих територій пов’язане як з подоланням природних труднощів, так і з великими матеріальними витратами.

Як відзначають у своїй монографії В. Т. Трофимов з співавторами (1997), специфіка земельного ресурсу полягає в тому, що його вивченням і оцінкою займаються науки не тільки геологічного, а й географічного та грунтознавчого напрямків. Геологи розглядають ресурсну сторону з позицій раціонального використання геологічного простору, географи – з позицій раціонального використання ландшафту, а грунтознавці – з позицій раціонального використання грунтів для сільського господарства. Всі разом вони повинні оцінювати раціональність і можливість використання тієї чи іншої території з позицій екології.

ПОДІЛИТИСЯ: