Аргентина своєму розпорядженні обмежені можливості для впливу на міжнародні процеси за межами Латинської Америки.
Аргентина залишається країною-реципієнтом.
Будучи експортером енергоносіїв, Аргентина має обмежений потенціал впливу на цінову політику на цьому ринку. Деякі види паливно-мастильних матеріалів країна імпортує.
Населення Аргентини становить 0,58% від всього населення світу.
Іспанська мова має статус офіційної в Аргентині і ще в 21 країнах, а в цілому використовується більш ніж в 40 державах (статус різниться). Загальна чисельність розмовляють іспанською мовою як першому – близько 400-450 мільйонів чоловік.
Аргентина є засновником і одним з найважливіших членів МЕРКОСУР, бере активну участь в інтеграційних процесах в Латинській Америці.
Аргентина не є постійним членом РБ ООН. Вона формально не входить в «Групу чотирьох» (Німеччина, Японія, Бразилія та Індія), яка прагне до набуття цього статусу, проте, як і Мексика, не згодна з одноосібним прагненням Бразилії представляти інтереси всієї Латинської Америки в РБ ООН на постійній основі. Є асоційованим членом Паризького клубу країн-кредиторів.
Загальний розмір внесків Аргентини в регулярний бюджет ООН в 2012 році визначено в розмірі 7 419 612 доларів США, або 0,287% внесків всіх країн-учасниць (у США – 22%).
Квота Аргентини в МВФ в 2012 році становить 0,89% від сукупного розміру квот, «вага» при прийнятті рішень – 0,87% від загального числа голосів (у США ці показники становлять відповідно 17,70% і 16,76%).
За даними доповіді «Військовий баланс 2009», підготовленого Міжнародним інститутом стратегічних досліджень (International Institute of Strategic Studies), чисельність збройних сил Аргентини в 2008 році склала 76 тисяч чоловік. На озброєнні сухопутних військ перебували 213 ОБТ, 128 легких танків, 263 БМП, 294 БТР і 1 103 артилерійські знаряддя. На озброєнні ВМС перебували 3 ПЛ, 5 есмінців і 9 фрегатів. На озброєнні ВПС перебували 12 винищувачів «Міраж 1не» і 89 винищувачів-бомбардувальників іноземного або власного виробництва, переважно застарілих. Незважаючи на значний розмір збройних сил і наявність власного військово-промислового комплексу, що спирається на розвинену систему НДДКР (серйозно постраждали в ході неоліберальних реформ президента К. Менема), військовий потенціал Аргентини обмежений, в тому числі з причини недостатнього фінансування. Розраховуючи на поліпшення фінансового становища, влада Аргентини до 2008 року планували здійснити масштабну програму модернізації ЗС за рахунок придбання військової техніки за кордоном, в першу чергу у Франції.
Аргентина не має ядерною зброєю, але є «пороговим державою» з розвиненою атомною промисловістю (експортує дослідницькі реактори).
Витрати на оборону Аргентини в процентах ВВП нижче середньосвітових.