Релігійний склад населення Індії

Сучасна Індія – не тільки сама багатонаціональна, а й чи не найбільша (поряд з США) багатоконфесійна країна світу. Тут в тій чи іншій мірі представлені всі три світові релігії – іслам, християнство і буддизм, такі національні та регіональні релігії, як індуїзм, сикхізм, джайнізм і деякі інші.

Найбільш поширений в Індії індуїзм, який згідно перепису 2001 сповідують 80,5% жителів країни, що в абсолютних показниках становить 828 млн осіб. Хоча індуїсти живуть і в деяких інших країнах Азії, та й у інших частинах світу, загальна чисельність їх там порівняно невелика. Саме тому індуїзм, незважаючи на величезну кількість прихильників, до світових релігій зазвичай не відносять. Зате індуїсти становлять більшість, зазвичай переважна, майже в 21 з 28 штатів Індії (рис. 130).

Релігія індуїзму сформувалася в стародавній Індії в першому тисячолітті до нашої ери. Її основою є вчення про перевтілення душ (сансара), яке відбувається відповідно до закону відплати (карма) за доброчесну або погане поводження. Неухильне дотримання чесноти має в кінцевому рахунку призвести до мокша – порятунку душі. Це вчення знайшло відображення в священних книгах індуїзму – ведах, а також в таких епічних творах, як «Махабхарата» (18 книг) і «Рамаяна» (присвячена подвигам Рами).
У релігії індуїзму багато богів, але серед них виділяються три головних. Це Брахма – бог-творець, творець Всесвіту, людей і взагалі всього сущого. Культ Брахми в індуїзмі практично відсутня, в його честь у всій Індії споруджено лише кілька храмів. Сам Брахма звичайно зображується чотириликим, чотирирукої, сидячим на лебеді.

Далі, це Вішну – великий бог-охоронець, який представляється зазвичай в доброзичливій до людей формі. Він зображується в одному зі своїх десяти втілень, які приймав, спускаючись на Землю. Найпоширеніше з них – образи царевича Рами (звідси – «Рамаяна») і пастуха Крішни. Пересувається Вішну верхи на Гаруда – получеловеке, Полуорлов. Вішнуїзм утворює перший течія в індуїзмі, поширене головним чином у північній частині Індії. Тут же розташовані численні храми, присвячені йому. Найбільш відомі з них храми в Матхуре і Джайпурі.

Нарешті, це Шива – за походженням доарийских бог, «господар тварин», бог-руйнівник і бог-творець. Зображується зазвичай у грізному вигляді, часто у священній танці, з третім оком посеред чола. Їздить Шива верхи на бику і озброєний тризубом. Шиваїзм утворює другий течія в індуїзмі, поширене переважно в південній та східній частинах Індії. З шіваістскіх храмів особливо славляться храми в Варанасі (Бенаресі) і Амарнатх. Втім, культові обряди індуїсти здійснюють не тільки в храмах, а й у місцевих і домашніх вівтарів, у священних місцях.

З богом Брахмою індуїзм пов’язує підрозділ індійського суспільства на чотири варни – соціально-релігійні (станові) групи брахманів, кшатріїв, вайшьев і шудров. Індуїсти вважають, що Брахма зі своєї голови створив брахманів – вищий стан (варну) суспільства. Зі своїх рук і плечей бог Брахма створив кшатріїв, зі стегон – варну вайшьев, яким ставилося в обов’язок постачати і годувати людей. Нарешті, з ніг він створив нижчу варну шудра – рабів і слуг. Так виникла своєрідна станово-ієрархічна піраміда індійського суспільства (рис. 131).

Однак, як неважко помітити, в цій піраміді є ще й п’ята ланка – недоторканних, або паріїв, найменування яких свого часу за пропозицією Махатми Ганді було замінено терміном хариджане, тобто «діти Бога».
Недоторканні завжди становили найбільш вигнаної і безправну частину населення. За переказами, все, що не підійшло для створення чотирьох каст, бог Брахма відкинув убік, в невідому темряву. З цих залишків і вийшли недоторканні, яким призначалися професії, що вважаються в індуїзмі нечистими, – обробка шкіри, прибирання сміття, нечистот, прання і т. п. Індуїзм забороняє спілкування з недоторканними особам з усіх чотирьох каст. Вважається, що навіть дотик до них оскверняє віруючого індуса. А адже перед Другою світовою війною таких недоторканних було 85 млн, та й тепер, за деякими оцінками, їх не менше 60-80 млн чоловік.

Крім розподілу на варни, в індійському суспільстві існує ще поділ на касти (від лат. Castus – чистий) або джати – рід. Касти виникли ще в період розкладу первіснообщинного ладу, коли в різних місцевостях виникала спеціалізація на виробництві різних товарів або надання тих чи інших послуг. З плином часу кількість каст все більш зростала, а їх ієрархія, пов’язана насамперед з станової приналежністю зайнятих, ускладнювалася. Після завоювання Індії англійцями здійснювався ними принцип «розділяй і володарюй» не міг не внести розладу і в традиційну кастову систему.

Неважко помітити, що касту з самого початку визначала насамперед професія, яка, як правило, переходила від батька до сина, часто не змінюючись протягом життя десятків поколінь. З часом збільшувалося число професій і, відповідно, каст. Перед Другою світовою війною в країні налічувалося 3,5 тис. різних каст і подкаст. Після війни жодна перепис населення питання про касту не включала. Тому в наші дні їх число в різних джерелах оцінюється від 2 до 15 тис.

Хоча за конституцією 1950 всі громадяни Індії, незалежно від їх приналежності до тієї чи іншої варни або касти, юридично були визнані рівноправними, кастова дискримінація була заборонена, а «недоторканність» скасована, тисячолітня кастова система виявилася настільки живучою, що і нині продовжує впливати на життя країни. Ось як описує цей вплив сходознавець-індолог Н. Р. Гусєва.

«Належність до касти визначає всі звичаї: члени касти народжуються, виховуються, одружуються, дають імена своїм дітям, навчають їх, повідомляють їм спеціальні знання, відправляють всі ритуальні церемонії і, нарешті, після смерті бувають покарані вогнем (а деякі – похованню) – все це відбувається і проводиться відповідно до тих правил, які приписані кожної касти давніх релігійних законом. Кожна каста живе у відповідності зі своєю дхармой – з тим склепінням приписів і заборон, створення якого приписується богам, божественного одкровення. Дхарма визначає норми поведінки членів кожної касти, регулює їх вчинки і навіть почуття. З дитячих років людина виростає у свідомості абсолютної непорушності законів дхарми, їх неминучості. Наприклад, дхарма кожної касти диктує їй внутрібрачіе – тільки дівчина з твоєї касти вихована в такій же дхарми, як ти, тому тільки вона може стати твоєю дружиною і матір’ю твоїх дітей. Міжкастові шлюби в Індії – велика рідкість. [68] »

В індуїзмі існують і інші догмати, також впливають на все життя країни та окремих її громадян. Як яскравий приклад можна навести такий з них, як шанування священними деяких тварин. Пояснюється це тим, що, згідно з індуїзму, людина не відділена від тваринного царства, оскільки Бог створив і його, і тварин як би на рівній основі. Тим більше що відповідно до законів карми він наступного разу може перевтілитися в те або інша тварина. Саме священне в індуїзмі тварина – корова. Корів не забивають, і їх м’ясо не вживають в їжу, тому вони, часто безгоспні і бездомні, сотнями, навіть тисячами бродять по вулицях міст і сіл в пошуках їстівного. На другому місці за шануванню стоять мавпи. Їх обожнювання пов’язують з подвигами царевича Рами, якому мавпи Деканське лісів допомагали під час його походу на о. Шрі-Ланка. На третьому місці – змії, які шануються як символ премудрості. Далі йдуть слони, деякі інші тварини.

Ще один догмат – шанування в якості священної р. Ганг (Гангу), у водах якого мільйони паломників з усієї країни здійснюють обряд очищення – обмивання. Особливо багато паломників привертає р. Варанасі, де уздовж набережної Гангу на кілька кілометрів простягаються кам’яні сходи – гхат. Саме тут віруючі віддаються медитації, виконують вправи за системою йоги, відпочивають, щоб потім в одязі увійти у води річки. Серед паломників зазвичай буває багато хворих, інвалідів, які сподіваються на зцілення. Недалеко від гхат знаходяться спеціальні місця для кремації; бути після смерті спаленим саме в Варанасі – велика шана для індуїста. Після кремації прах покійного опускають у води Гангу в металевій урні.

Друга за значенням релігія Індії – іслам. Він був привнесений в країну ще у VIII ст. торговцями-арабами. Вплив ісламу ще більше зросло в епоху існування мусульманського Делійського султанату (XIII-XVI ст.) І змінила його імперії Великих Моголів (XVI-XIX ст.). Хоча при поділі колишньої Британської Індії в 1947 р. на индуистскую Індію і мусульманський Західний і Східний Пакистан багато мусульман виїхали з Індії, їх частка в її населенні і в 2001 р. становила 13,4% (138 млн чол.). Мусульманська громада Індії займає третє місце в світі, поступаючись тільки громадам Індонезії та Пакистану. Високий природний приріст і триваюча імміграція призвели до того, що частка мусульман у населенні країни поступово зростає.

Більшість мусульман живе в північній частині Індії. У першу чергу це відноситься до штату Джамму і Кашмір, де іслам сповідує 2/3 жителів. В інших штатах мусульмани не утворюють більшості, але значна їх прошарок характерна для штатів Західна Бенгалія і Ассам, для Малабарського узбережжя. Крім того, С. А. Горохів виділяє «мусульманський пояс», простягаються на північ від перебігу Гангу (рис. 130).

ПОДІЛИТИСЯ: