Рекреаційне природокористування

Особливості розвитку рекреаційного природокористування

Рекреаційне природокористування, що швидко розвивається, є найбільшим споживачем природних ресурсів.

Під рекреаційним природокористуванням розуміються форми і способи використання природних ресурсів для рекреації. Рекреація означає відпочинок поза житла, відновлення здоров’я та працездатності на природі та відвідування цікавих місць.

Рекреаційне природокористування має свої особливості, які відрізняють його від інших типів природокористування:

  • рекреаційна діяльність має виборчий вид;
  • відноситься до нової і більш пізньої формі освоєння території;
  • для рекреаційних ресурсів характерні специфічні властивості, їх значна частина практично незамінна і невичерпна;
  • вичерпні рекреаційні ресурси не відновлюються;
  • використання рекреаційних ресурсів має за мету поліпшення здоров’я, пізнавального і духовного вдосконалення;
  • рекреаційне природокористування відноситься до екологічно безпечної сфері діяльності людини.

Характерними для рекреаційного природокористування є екологічні регламенти.

Перш за все, це рекреаційне навантаження, яка характеризується ступенем впливу відпочиваючих на природні комплекси і рекреаційні об’єкти. Ступінь навантаження залежить від кількості людей на одиницю площі за певний період часу.

Рекреаційні навантаження можуть змінюватися, що дає можливість природним ландшафтам відновлюватися.

Наступний регламент пов’язаний з рекреаційною ємністю – це норма можливого використання території з метою відпочинку.

Існує і екологічна ємність рекреаційних ресурсів, яка має на увазі можливість природного середовища витримувати навантаження.

У наш час інтенсивно розвиваються і провідним сектором рекреації є туризм.

У рекреаційному природокористуванні існують такі види, як санаторно-курортний і оздоровчий вид, пасивний і активний туризм, пізнавальний вид, що включає туристичні маршрути, екскурсії. Садово-дачний вид і масовий відпочинок теж відносяться до видів рекреаційного природокористування.

Наявність різних видів рекреаційних послуг пов’язане з рекреаційними потребами населення, їх матеріальним становищем і наявністю вільного часу.

Щоб регулювати рекреаційні навантаження існує кілька методів, так, наприклад, виділяються спеціальні «рекреаційні зони», в яких під забороною знаходиться промислове будівництво, проводиться активне озеленення, поліпшується екологічна ситуація.

Національні парки використовуються для організації відпочинку. Вони, як правило, знаходяться в менш порушених діяльністю людини природних ландшафтах.

Курортні зони виділяються в місцях, де зосереджуються лікувально-оздоровчі установи.

Рекреаційні ресурси

Щоб рекреаційна сфера функціонувала динамічно, необхідні всі типи і види ресурсів, до яких відносяться фінансові, трудові, інформаційні, інфраструктурні.

Основними, природно, є природні і культурно-історичні ресурси.

До рекреаційних ресурсів природного походження відносяться кліматичні, водні, геолого-геоморфологічні, біотичні та ресурси ландшафту в цілому.

Рекреаційні ресурси клімату використовуються в процесі рекреації і являють собою метеорологічні елементи, які мають медико-біологічні властивості.

Цей вид ресурсу дуже важливий в санаторно-курортному лікуванні і служить основою для більшості видів рекреаційної діяльності.

З усіх метеорологічних характеристик цього ресурсу найбільш важливими є температура, швидкість вітру, вологість, опади.

Перехідні сезони за цими параметрами є найбільш несприятливими для здоров’я людей.

Різноманітними є водні рекреаційні ресурси, що включають в себе не тільки поверхневі води, але і підземні води, гідромінеральні та термальні води.

Поверхневі води суші використовуються для масового відпочинку людей і їх характеристики повинні бути комфортними – температура води +24 градуси, пологий берег, невеликі глибини.

Для спортивного туризму умови повинні бути вже інші – різкі ухили і велика швидкість течії.

Для серфінгу потрібні високі хвилі, а великі глибини для дайвінгу.

Елементи геологічного середовища і поверхні землі відносяться до геолого-геоморфологічними рекреаційних ресурсів, що володіють елементом привабливості, наприклад, печери, гірські кари, вулкани і ін.

До біотичних рекреаційних ресурсів відноситься різноманітність флори і фауни, що мають не тільки лікувальні властивості, а й медико-біологічну, естетичну, науково-пізнавальну цінність.

У сукупності з іншими видами ресурсів вони створюють дивовижні за красою ландшафти. Біотичні ресурси сприймаються візуально в ході екскурсій і можуть безпосередньо витрачатися під час полювання, риболовлі, збирання дикорослих рослин.

Найбільш комплексними є ландшафтні рекреаційні ресурси, якість яких необхідно для пізнавального туризму і відпочинку.

Особливими характеристиками цього ресурсу є естетичність, привабливість, унікальність, різноманітність і контрастність.

Культурно-історичні рекреаційні ресурси транслюють історичний досвід, накопичений людством. Об’єктами цих ресурсів є музеї, пам’ятники архітектури та історії, меморіали, археологічні розкопки і ін.

Рекреаційні ресурси все разом узяті між собою тісно пов’язані, для будь-якої територіальної рекреаційної системи вони є важливою складовою.

Щоб рекреаційні ресурси використовувалися раціонально і ефективно справлялися, в країні йде робота по формуванню кадастру туристичних ресурсів територій.

Кадастр – це зведення даних, наведених в систему і включає кількісну і якісну опис туристичних об’єктів.

Дуже важливо і далеко не просто дати оцінку рекреаційним природних ресурсів.

Рекреаційна діяльність і її екологічні наслідки
В принципі рекреаційна діяльність – це щадна діяльність, але і тут інтенсивність використання територій для туристичних цілей різко зросла.

Наслідком є ​​зруйновані природні комплекси і зниження рекреаційного потенціалу, зниження привабливості багатьох територій для організації туризму.

Причинами таких негативних наслідків є:

  • відсутність контролю при будівництві рекреаційних об’єктів;
  • круїзний флот і маломірні судна забруднюють акваторії нафтопродуктами, погано очищені стічні води скидаються в прибережні води;
  • забруднення сміттям при неорганізованому відпочинку;
  • деградація ландшафтів внаслідок рекреаційних навантажень.

У вирішенні цих питань велику роль повинен зіграти екологічний моніторинг.

Для рекреаційного освоєння території використовується стандартна підготовка:

  • перш за все, розробляються типові документи з обгрунтуванням екологічно допустимого впливу;
  • створюються екологічні паспорти;
  • проводиться екологічна експертиза, вдосконалюється законодавча та нормативно-правова база та ін.

При плануванні рекреаційної зони важливо враховувати приблизні нормативні одноразові навантаження для різних ландшафтів (чол / га).

Так, наприклад, навантаження в лісовій зоні становить 5 осіб на 1 га, в лісопарку – 10 чол., В гідропарку – 20 чол.

Один із способів зниження антропогенних рекреаційних навантажень на ландшафти пов’язаний з орієнтацією туристів по стежках.

Стежка має охоронний статус і являє собою лінійне інженерна споруда на поверхні.

Стежки мають суспільний доступ для прогулянок, пробіжок, походів, проїздів на немоторизованих засобах. У світовій рекреаційної практиці досвід стежок має широке поширення.

ПОДІЛИТИСЯ: