Промислове будівництво в океані

Зведення різних споруд в океанах і морях зазвичай пов’язане з освоєнням природних ресурсів Світового океану і з його транспортними функціями.

Найбільш широко гідротехнічні роботи поширені в прибережних районах і у водах, що безпосередньо прилягають до них. З давніх часів тут укріплюють береги, будують причали, моли, пірси, хвилеломи, зводять різні гідротехнічні споруди. Все це досить добре освоєно морської гідротехнічної практикою, тоді як будівництво різних споруд у відкритих районах океанів і морів в даний час робить тільки перші кроки.

В останні роки неподалік від морських родовищ нафти і газу почалося спорудження підводних нафто-і газосховищ. Таке сховище нафти створено, наприклад, в Перській затоці на глибині 100 метрів. Воно являє собою величезний сталевий купол без дна, в який зі свердловини закачується нафту, витісняючи з нього воду. Під напором води нафта перекачується в танкери. У Північному морі, на родовищі Екофіск, на глибині 70 метрів побудовано бетонну нафтосховище, а на глибині 94 метрів намічається встановити ємність для зберігання газу.

Крім нафтосховищ в море будують споруди різного призначення. Так, наприклад, норвезька фірма “Квернер” запроектувала створення електростанції прямо в Північному морі, на нафтогазовому родовищі Екофіск. Тут на шістнадцяти опорах споруджені платформа, на якій встановлюються вісім турбогенераторів. Вони працюють на природному газі, а електроенергія з підводного кабелю йде до Норвегії. Проектувальники вважають, що три такі станції можуть забезпечити 1/5 сучасної потреби Норвегії в електроенергії.

Розроблено англо-голландський проект будівництва штучного острова, на якому передбачається спорудити фабрику з переробки сміття та промислових відходів. Острів довжиною приблизно 2 км. і шириною 900 метрів задумано звести в Північному морі, в 50 км. від узбережжя Нідерландів. За припущеннями проектувальників, тут можна буде переробляти до 20% всіх промислових відходів Великобританії та Нідерландів. Будівництво острова, промислового комплексу і причальних споруд на ньому коштуватиме близько 50 млн. фунтів стерлінгів, проте витрати частково окупляться в результаті поставок вторинної сировини та звільнення земельних ділянок, зайнятих нині звалищами.
Оригінальна споруда зведена в Бакарском затоці в Адріатичному морі. Вперше у світовій практиці тут створено тунель не під дном, а на висоті 6 метрів над ним. Він зроблений з бетонних блоків і покоїться на 22 опорах. Діаметр тунелю – 3,5 метра, довжина – 361 метрів. Він тягнеться від морського вантажного порту Бакар, розташованого на західному березі затоки, до складів коксового заводу на східному березі. У цьому тунелі розміщується транспортна стрічка, по якій за 1 годину може переміщатися 2,5 тис. тонн вугілля від причалів порту до заводу.

Майже 180 років тому французький інженер Альбер Матьє висунув ідею і запропонував перший проект будівництва транспортного тунелю під Ла-Маншем. З тих пір розглянуто тридцять один проект тунелів або мостів через цю протоку. Тридцять з них були відхилені, і тільки останній, тридцять першого, в 1964 р. був затверджений уповноваженими урядів Великобританії та Франції. За цим проектом тунелем довжиною 52 км намічалося зв’язати англійська порт Дувр і французьке місто Сангат (біля порту Кале). Три паралельних стовбура його повинні були пройти на глибині 25 метрів під дном протоки. Два крайніх стовбура призначалися для руху електропоїздів, середній-для технічного обслуговування підземної траси. Потяги мали йти зі швидкістю 140 км. на годину, час шляху по тунелю 31 хвилина. Загальна вартість робіт оцінювалася в 5-6 млрд. франків. Закінчення будівництва намічалося на 1980 Однак в 1975 р. Лондон відмовився від реалізації спільного англо-французького проекту у зв’язку з різким подорожчанням будівництва. Крім того, англійські морські компанії, що займаються поромними переправами через Ла-Манш, побачили в підводному тунелі серйозного конкурента. Тридцять перший проект також зазнав фіаско. Лише в 1978 р. залізничні відомства Великобританії та Франції приступили до розробки чергового проекту. У ньому передбачається всього одна залізнична колія з допоміжної галереєю. Рух передбачається організувати таким чином: десять складів (пасажирські або товарні вагони) йдуть з п’ятдесяти-сятімінутним інтервалом в одному напрямку, а потім в іншому. І так цілодобово.

У 1946 р. почалися вишукувальні роботи для прокладки тунелю, названого Сейкан, під протокою Цугару. Це споруда повинна була з’єднати острів Хоккайдо з головним островом Японського архіпелагу – Хонсю. Проектна глибина його залягання – близько 230 м, протяжність – 54,2 км. Перші будівельні роботи стали проводитися в 1964 р., а спорудження основного тунелю ведеться з 1971 р. Сейкан складається з трьох окремих тунелів. Обслуговуючий тунель відстоїть від основного приблизно на 30 метрів. Через рівні відрізки шляху вони з’єднані спеціальними проходами, які забезпечать доступ до поїзда в разі аварії. Допоміжний тунель проходить нижче основного. Цей найдовший у світі тунель повинен стати важливою транспортною артерією Японії.
Розроблено проект і ведеться підготовка до будівництва нового підводного тунелю – між островами Кюсю і Сікоку. Тунель повинен пройти під протокою Хаясуі, що з’єднує Японське море з Тихим океаном. Його довжина 64 км. У тунелі намічається прокласти залізничні колії та автомобільну магістраль, що значно посилить перевезення між цими островами.

Транспортний зв’язок між окремими сухопутними районами здійснюється і за допомогою мостів, перекинутих через вузькі морські простори. Так, в 1974 р. став до ладу міст через Босфор, що з’єднав Європу та Азію. Його довжина близько 2 км, проектна пропускна спроможність – 20 тис. машин на добу. Однак вона виявилася явно недостатньою, тому зараз обговорюється питання про будівництво або нового моста, або тунелю під протокою Босфор. Міст завдовжки більше 6 км, шириною 13 метрів перекинутий через протоку Кальтарсунд в Балтійському морі. Він пов’язав південно-східний берег Швеції і острів Еланд, багато жителів якого тепер отримали можливість працювати на материку.
Наведені приклади не вичерпують усього розмаїття проектів будівництва морських споруд. Зокрема, у Великобританії пропонується створення плавучого аеропорту в гирлі Темзи; в Японії розглядається проект зведення цілого міста на воді тощо Разом з тим все це свідчить про розширення сфери господарського використання вод океанів і морів у наш час.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Мілтон Херші