Прогресизм в США

В умовах, коли світ на очах мінявся, найбільш просунуті американці (в основному це були ратовавші за реформи представники середнього класу) опинилися перед необхідністю перегляду традиційних уявлень про особистість і суспільство. Насамперед довелося відмовитися від філософії закінченого індивідуалізму: стало ясно, що ніяка окрема особа не в змозі протистояти складного, мінливого світу. Також піддався сумніву і теза про необхідність децентралізованого, пасивного уряду, так само як і віра в те, що суспільство можна переробити шляхом самовдосконалення його членів. Звична картина світу – з традиційними переконаннями, непорушним «природним» порядком речей – звалилася. Замість того заговорили про колективні інтересах громадян, які ведуть спільну боротьбу за поліпшення умов життя. За словами журналіста Уолтера Липпмана, на зміну позиції «пасивного бездіяльності» прийшла позиція «активного панування». Тисячі і тисячі американців формували нове «прогресивне» уявлення про навколишній світ.
Прогресивні реформісти підкреслювали важливість суспільної свідомості. Вони доводили, що всі люди, і чоловіки, і жінки, за природою своєю громадські створення; життя кожного з них є частиною більш широкого, колективного існування, де всі взаємопов’язані. Ніхто насправді не може претендувати на звання окремої, самодостатньої і незалежної одиниці. Життя поза суспільством неможлива (та й навряд чи бажана). Лише реалізовуючи себе всередині суспільства, взаємодіючи з іншими його членами, людина формується як особистість.
Ця колективна життя (більш широка, ніж існування окремого індивідуума) наповнена і масштабнішими колективними лихами. Протягом багатьох років американську економіку переслідують кризи, міста підкоряються корумпованим політичним структурам, а монополії панують над суспільством, підпорядковуючи собі життя мільйонів. «Таким чином, – писав журналіст Генрі Джордж, – благополуччя кожної людини все більше залежить від загального добробуту, в результаті зростає залежність окремого індивідуума від суспільства». Для вирішення широкого кола соціальних проблем необхідно сформувати не менше широке коло рішень цих проблем. Сьогодні не можна поправити справу за допомогою приватної благодійності та окремих ініціатив. Щоб протистояти потужним (шкідливим по своїй дії) приватним інтересам, американці повинні виробити настільки ж потужний (але благотворний) суспільний інтерес. Їм необхідно об’єднувати і чітко координувати свої зусилля. Кампанії за реформи повинні проводитися не благими намірами філантропів-одинаків, а під керівництвом кваліфікованих фахівців, які привнесуть у справу науковий і систематичний підхід до вирішення соціальних проблем.
Змінилися умови вимагають активізму та інтервенціоналізм. Якщо стояти на колишніх позиціях невтручання, це призведе лише до погіршення ситуації, доводили адепти нового світогляду. Зло навічно вкорениться в суспільстві, і нам доведеться капітулювати перед силами, які лише на перший погляд здаються нездоланними. Насправді з ними цілком можна боротися. Об’єднавши зусилля, протиставивши пороку нашу колективну силу – моральну і розумну, – ми зуміємо усунути всі перешкоди на шляху до прогресу. Уряд теж не повинно залишатися осторонь, для користі загальної справи йому слід активно втручатися в повсякденне життя. Це, до речі, цілком відповідає конституційним принципам, бо в тому і полягає призначення уряду, щоб «підтримувати суспільний добробут».
Прогресисти відстоювали верховенство загальнонародних інтересів. Вони закликали до колективної діяльності під керівництвом бюрократичного апарату і прагнули покінчити з згубним роз’єднуючим впливом дрібних розбіжностей усередині суспільства. За прикладом активістів робітничого і фермерського руху вони вирішили використати досвід консолідації корпорацій в соціальній сфері. Саме тому прогресисти ставили своєю метою не «революцію», а всього лише «реформу» існуючого ладу. Вони не збиралися повністю міняти систему, а хотіли тільки виправити найгірші з бід, властивих американському капіталізму і республіканському правлінню. Прогресисти сподівалися врегулювати (а не викорінити) ті зловживання, які бачили навколо себе. Будучи частиною суспільства, вони зберігали традиційні погляди, властиві американській культурі: неприйняття особливих привілеїв, страх перед концентрованої економічною потужністю, що приводить, на їхню думку, до масштабних зловживань, а також звичку ставити суспільне благо правіше приватних інтересів. Вони були затятими прихильниками суспільної справедливості та громадського контролю. У своїх спробах усунути кричуще нерівність вони заперечували ті шляхи, які не вкладалися в їх звичну схему «хорошого суспільства».

Посилання на основну публікацію