Природний рух населення у Японії

Вивчення цього питання цікаво насамперед тому, що в другій половині XX в. Японія виявилася першою країною Азії, в якій стався демографічний перехід від другого до першого типу відтворення населення.
За першу половину XX в. населення Японії збільшилася з 44 млн до 83 млн осіб, тобто майже в два рази. Ще на початку 1950-х рр.. воно щорічно зростала на 1,5 млн осіб. За цими цифрами – особливості природного руху населення, яке відрізнялося високим рівнем народжуваності та природного приросту. Проте вже в середині 1950-х рр.. тип відтворення населення в Японії почав швидко змінюватися.

Насамперед ці зміни торкнулися показника народжуваності, що можна продемонструвати за допомогою наступних даних (чоловік на 1000 жителів за рік):
1947 р. – 34
1950 р. – 30
1960 р. – 19
1965 р. – 19
1966 р. – 14
1970 р. – 19
1980 р. – 14
1985 р. – 12
1990 р. – 10
1995 р. – 10
2000 р. – 9-5
2006 р. – 9-3
Як видно, різке скорочення народжуваності почалося вже в 1950-і рр.. У 1960-і рр.. народжуваність залишалася стабільною, за винятком «провального» 1966 р., коли вона опустилася до мінімального рівня, і це має своє пояснення. (Справа в тому, що 1966 був роком збіги років вогню і коні по японському місячним календарем. Побутує повір’я, що дівчатка, що народжуються в такі роки, не тільки самі приречені на довічні нещастя, а й прирікають на трагічну і передчасну смерть своїх майбутніх чоловіків .) У 1970-і і 1980-і рр.. народжуваність продовжувала зменшуватися, склавши в 1990-х рр.. 10 осіб на 1000 жителів, або 10b. Нині на одну жінку в продуктивному віці припадає всього 1,3 народження дітей.

Одночасно зі зниженням рівня народжуваності почалося і зниження показника смертності, який зменшився з 15 осіб на 1000 жителів у 1950 р. до 9 осіб на 1000 жителів у 2006 р. А досягнення країни в зниженні дитячої смертності нерідко іменують японським дивом: дійсно, вона зменшилася з 60 осіб на 1000 народжених у 1950 р. до 3 осіб у 2006 р., або в 20 разів! Тепер за цим показником Японія входить до групи світових лідерів (разом з Норвегією, Швецією та Республікою Корея). Не доводиться дивуватися тому, що вона, обігнавши Ісландію, вийшла на перше місце в світі і за показником очікуваної середньої тривалості життя. У 2006 р. він становив 82 роки, у тому числі для чоловіків – 79 років і для жінок – 86 років.

Відповідно змін зазнав і показник природного приросту населення, який знизився з 15/1000 у 1950 р. до 12/ю00 в 1970 р., 4/ю00 в 1990 р. і 0,3 / ю00 в 2006 р. Це означає, що Японія вступила в другу половину XX в. як країна, що відноситься до другого типу відтворення населення, але тепер вже представляє країни першого типу відтворення. Подібний демографічний перехід вона скоїла першою з усіх держав Азії, причому в найкоротші терміни.

Існує велика література, що аналізує причини «демографічної революції» в Японії. Серед них називають традиції і спосіб життя японців, в тому числі мале споживання ними алкогольних напоїв. Називають досягнення Японії в галузі організації охорони здоров’я і в боротьбі з такими захворюваннями, як рак, інфаркт та інші, що перетворило японців у націю здорових людей. (І це незважаючи на високоинтенсивний виснажливий працю, найтривалішу серед економічно розвинених країн робочий тиждень і найкоротші відпустки.) Називають, природно, і соціально-економічні перетворення в японському суспільстві, дуже високий рівень освіченості населення.

Великий вплив на природний рух населення зробила і демографічна політика держави, яка проводиться з початку 1950-х рр.. Саме тоді була розроблена загальнонаціональна програма планування сім’ї. У 1954 р. була утворена японська Федерація планування сім’ї – масова громадська організація, яка взяла на себе функції пропаганди розробленої програми під гаслами «Боротьба проти абортів», «Здоров’я і щастя для майбутніх поколінь». У 1984 р. була сформульована нова програма планування сім’ї. В даний час здійснюються дві такі програми: одна – для молодят, інша – для сімей, які отримують державну допомогу, та сімей з низьким доходом. Для ознайомлення громадськості з роллю і методами планування сім’ї широко використовуються друк, радіо, телебачення. Заняття з основ планування сім’ї проводяться в старших класах школи.

Одна з головних обмежувальних заходів демографічної політики – підвищення віку вступу в шлюб. У середині 1990-х рр.. середній вік японців, що створюють сім’ї, становив: для чоловіків – 28 років і для жінок – 26 років. Та й у більш старшому віці частка неодружених і незаміжніх була дуже велика. До того ж досить широко поширилася «мода» на безшлюбність. Згадаємо тут і про радикальні зміни в традиційних процедурах сватання та шлюбу. Давно вже минули ті часи, коли шлюби відбувалися за змовою батьків і молоді люди нерідко вперше зустрічалися на весіллі. Тепер до їхніх послуг безліч спеціальних фірм, які закладають в комп’ютери відомості про вік, освіту, річному доході, захопленнях потенційних женихів і наречених і допомагають їм знайти один одного.

Великий вплив на зниження рівнів народжуваності та природного приросту зробили і роблять різні економічні фактори і насамперед постійно зростаючі витрати на виховання дітей. Згідно з даними спеціального обстеження, японська сім’я витрачає на утримання та освіта одну дитину в середньому 9,5 млн ієн. За наявності двох дітей ця сума зростає вдвічі і виявляється практично недосяжною для більшості сімей. Ось чому для сучасної Японії найбільш характерні сім’ї з одним або двома дітьми. Треба враховувати і надзвичайну дорожнечу традиційних весільних церемоній, які обходяться в три-п’ять мільйонів ієн, а то й більше.

Така радикальна зміна «демографічного портрета» країни породило принаймні дві дуже серйозні і довготривалі проблеми.
Перша з них – прискорення процесу «постаріння» населення. Як і в інших економічно розвинених країнах, у міру зниження коефіцієнта народжуваності і збільшення середньої тривалості життя в Японії почала зменшуватися частка молодих і збільшуватися частка осіб літніх і старих віків (більше 65 років). У 1950 р. в загальній чисельності населення їх частка становила всього 5%, до 1990 р. вона виросла до 12, а до 2005 р. – до 20%. Отже, за цим показником Японія вже ділить перше і друге місця з Італією (табл. 47 в частині I). Вже нині швидкість приросту чисельності людей старше 65 років більш ніж в два рази перевищує швидкість приросту осіб молодих вікових. За всіма ознаками, ця ситуація не зміниться і в перспективі. Згідно з прогнозами, до 2010 р. частка осіб старшого віку збільшиться до 21,3%, до 2020 р. – до 25,5, а до 2025 р. – до 27%. Очікується, що саме Японія стане першою країною в світі, де частка літніх людей і людей похилого віку в населенні перевищить 20-відсоткову позначку. (Якщо ж враховувати частку людей старше 60 років, то вона вже перевищена.)

Ясно, що подібне старіння нації (у середині 1990-х рр.. В країні налічувалося близько 4000 чоловік, які відзначили свій 100-річний ювілей) має спричинити за собою збільшення витрат на соціальне забезпечення і, відповідно, податків. Треба брати до уваги і те, що в Японії на гарантовану пенсію можуть покладатися тільки державні службовці, тоді як працівники приватних фірм при досягненні пенсійного віку можуть розраховувати лише на одноразову допомогу, що не забезпечує прожиткового мінімуму в старості. Справа дійшла навіть до того, що почали обговорювати проекти «експорту стариків» в інші країни. Широко обговорюється також питання про право важко хворих людей на добровільний відхід з життя. У країні діє навіть «Суспільство гідної смерті».

Друга проблема пов’язана з реальною загрозою депопуляції. Зрозуміло, що зниження рівнів народжуваності та природного приросту населення не могло не позначитися на його загальної чисельності. Уже в 1990-х рр.. при темпі природного приросту всього 0,2-0,3% абсолютний річний приріст зменшився до 300-400 тис. чоловік. Японія увійшла до групи країн, де ледве забезпечується розширене відтворення населення. Розрахунки показують, що при такому темпі приросту подвоєння чисельності населення може відбутися тільки через 330 років. Але і уповільнений приріст закінчується. За даними ООН, вже в п’ятилітті з 2006 р. по 2010 р. він повинен скласти всього 0,1%, а в наступному п’ятилітті, по всій ймовірності, стане негативним. Згідно з наявними прогнозами, в 2010 р. населення країни складе 127 600 000 людина, в 2025 р. – 120 млн., а в 2050 р. – 112 млн чоловік (за деякими прогнозами – навіть 105 або 101 млн).

При цьому важливо враховувати вже існуючі та прогнозовані відмінності в процесі відтворення населення. Нещодавно Інститут проблем народонаселення в Токіо опублікував наукову доповідь про перспективи демографічних змін в країні до 2010 р. як на загальнонаціональному рівні, так і на рівні всіх 47 префектур країни. З доповіді випливає, що населення найбільш щільно заселених префектур буде продовжувати рости. На противагу цьому 26 околичних префектурам загрожує депопуляція, тобто скорочення природного приросту і, відповідно, чисельності населення. Як приклади такого роду наводяться префектури Аоморі і Акіта на північному сході, Ямагуті і Нагасакі на заході о. Хонсю, префектура Коті на північному сході о. Сікоку. Депопуляція загрожує також району Хокуріку на узбережжі Японського моря (о. Хонсю), деяким префектурам на о. Хоккайдо, о-вам Окінава.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Гефест