Повітряні повідомлення над Світовим океаном

При всіх перевагах морських пасажирських перевезень вони мають два суттєвих недоліки: по-перше, невелику для нашого стрімкого століття швидкість руху суден, по-друге, на кожного пасажира припадає 1 тонна рідкого палива і приблизно 15 тонн водотоннажності, тобто мертвого вантажу, що знижує рентабельність перевезення пасажирів морем. З цих причин (в основному через малу швидкість) морської пасажирський транспорт став поступатися першість повітряному транспорту, траси якого пролягають не тільки над сушею, а й над океаном.

Перші морські рейси

На початку 50-х років на авіаційних заводах Лондона завершилося будівництво пасажирського літака «Комета» з реактивними двигунами, а через 7 років реактивні пасажирські літаки стали здійснювати регулярні повітряні рейси над Атлантикою. У 1957 р. більшість пасажирів, які перетнули Атлантичний океан, віддали перевагу літаку (594 тис. чоловік по повітряних шляхах і 453 тис. – по морських). З тих пір авіаперевезення людей над океаном перевершують морські. Приміром, нині 3/4 пасажирів долають шлях Європа – Північна Америка по повітрю. Це пояснюється не тільки великою швидкістю літаків (рейс триває близько 8 годин), а й використанням тут важелів відносно низьких тарифів, що дозволило залучити на авіатранспорт велика кількість людей. Серед сучасних «повітряних» пасажирів туристи відтіснили на другий план ділових людей – чиновників, дипломатів, комівояжерів та ін
Окрім пасажирів авіація перевозить велику кількість цінних і термінових малогабаритних вантажів і поштових відправлень.

В даний час світові повітряні шляхи утворюють досить велику і розгалужену мережу змішаного характеру. Значна частина авіатрас пролягає над сушею, але чимало їх і над океанами і морями. Повітряні простору над сушею і морем нерідко представляють собою складові частини одних і тих же авіаліній. Існують кругосвітні повітряні траси. Наприклад, одна з них, протяжністю 37 тис. км, експлуатована компанією «Пан-Амерікен», починається в Нью-Йорку, Філадельфії і Бостоні і проходить далі через Лондон (або Париж), Рим, Стамбул, Тегеран, Карачі, Калькутти, Рангун, Бангкок, Сянган, Токіо, Гонолулу і закінчується в Лос-Анджелесі, Сан-Франциско, Сіетлі. Від навколосвітніх ліній відходять відгалуження і вглиб материків і на окремі острови. Повітряні траси пролягають над усіма океанами, утворюючи над кожним з них характерний малюнок, який визначається зв’язками між країнами.

При прокладанні маршрутів транспортних літаків враховуються природні фактори, і насамперед погода на висоті польоту. У гідрометеорологічному забезпеченні авіаперевезень над Світовим океаном беруть участь не тільки спеціальні морські судна, так звані «кораблі погоди», а й космічні супутники. Така взаємодія людей у повітрі і на морі робить авіаперевезення певним чином причетними до господарської діяльності людей в океанах і морях.

ПОДІЛИТИСЯ: