Основна особливість рельєфу Південної Америки – це потужна гірська система вздовж усього західного кордону материка – Анди і великі рівнини (низовини, плоскогір’я, височини) на решті території.
На заході Південної Америки океанічна плита «зісковзує» під плиту з материкової корою.
Утворюються глибоководні жолоби, а материкова кора мнеться в складки – піднімаються Анди.
Південна Америка – це материк з самим контрастним рельєфом для Південної півкулі: перепад висот – більше 7 км.
В Африці практично весь материк зайнятий високими рівнинами, а потужних гірських ланцюгів майже відсутня.
На карті будови земної кори видно, що основну частину і Південної Америки і Африки займають древні платформи з великими щитами. Вертикальні рухи супроводжувалися розломами: лава, яка вилилась, утворила великі покриви.
Як і в Африці, підняті масиви обриваються крутими уступами.
У Південній Америці виділяється два щита, яким в рельєфі відповідають Гвіанське і Бразильське плоскогір’я, які вельми багаті рудними копалинами.
Низинні території – Амазонська, Орінокська, Ла-Платська низовини – знаходяться на плитах, де кристалічний фундамент платформи перекритий потужним осадовим чохлом.
У Південній Америці, на відміну від Африки, на півдні, в Патагонії існує ділянка молодиї платформи. У рельєфі вона виражений ступінчастими плато.
Плавна берегова лінія обох материків характеризує відносну простоту будови земної кори.
Однак в Південній Америці є відмінність: на південно-західному узбережжі різко зростає зрізаність беретів. Це фіорди, утворені древніми льодовиками, які спускаються в океан з високих Анд.
На карті будови земної кори видно, що обидва материка багаті на корисні копалини.
У основі Південної Америки, як і Африки, лежить давня платформа, яка зазнала підняття і розлому. На відміну від Африки, в Південній Америці на її західному краю простяглися високі гори.