Основна особливість рельєфу Південної Америки – потужна гірська система вздовж усього західного кордону материка – Анди і великі рівнини (низовини, плоскогір’я, височини) на решті території. На заході Південної Америки океанічна плита «зісковзує» під плиту з материкової корою. Утворюються глибоководні жолоби, а материкова кора мнеться в складки – піднімаються Анди (рис. 109). Південна Америка – материк з самим контрастним рельєфом для Південної півкулі: перепад висот – більше 7 км. В Африці практично весь материк зайнятий високими рівнинами, а потужних гірських ланцюгів немає.
На карті будови земної кори видно, що основну частину і Південної Америки і Африки займають древні платформи з великими щитами. Вертикальні руху супроводжувалися розломами: вилилася лава утворила великі покриви. Як і в Африці, підняті масиви обриваються крутими уступами. У Південній Америці виділяються два щита, яким в рельєфі відповідають Гвианское і Бразильське плоскогір’я, вельми багаті рудними копалинами. Низинні території – Амазонська, Орінокскій, Ла-Платская низовини – знаходяться на плитах, де кристалічний фундамент платформи перекритий потужним осадовим чохлом. У Південній Америці, на відміну від Африки, на півдні, в Патагонії існує ділянку молодий платформи. У рельєфі він виражений ступінчастими плато.
Плавне берегова лінія обох материків характеризує відносну простоту будови земної кори. Однак в Південній Америці є відмінність: на південно-західному узбережжі різко зростає изрезанность беретів. Це фіорди, утворені древніми льодовиками, що спускаються в океан з високих Анд.
На карті будови земної кори видно, що обидва материка багаті на корисні копалини.
У підставі Південної Америки, як і Африки, лежить давня платформа, яка зазнала підняття і розломи. На відміну від Африки, в Південній Америці за її західному краю простяглися високі гори.