Поняття “інформаційний процес”

Нова парадигма виникла в економічній географії в 80-90-ті роки XX століття, докладно розглянута в роботі Скопина Олексія Юрійовича (<Вступ:, 2001 г.).
Під інформаційним процесом розуміється взаємодія систем з навколишнім середовищем, в ході якого система отримує сигнали (вплив) з навколишнього середовища і реагує на сигнали (відображає). Але реакції системи на сигнал можна судити про рівень її організованості і складності, тенденціях зміни, проблеми і перспективи існування та багатьох інших.
Основний параметр при цьому – етап існування об’єкта.
Етапи існування об’єктів:
1) Виникнення – завершується появою об’єкта, як самостійної цілісної системи;
2) Роста – система досягає своїх розмірів, що визначаються її походженням і станом навколишнього середовища; максимальна здатність до сприйняття; зберіганню і переробки інформації
3) Розвитку – розвиток полягає в максимальному ускладненні об’єкта, що дозволяє максимально розсунути просторові межі існування об’єкта; використання і виробництво нової інформації, інформаційний вплив на навколишнє середовище.
4) Стабілізації – об’єкт освоює район існування і підтримує досягнутий рівень складності; врівноважений інформаційний обмін з навколишнім середовищем.
5) Деградації – спрощення об’єкта; скорочення займаної території; втрачається здатність до виробництва нової і використання наявної інформації.
6) Зменшення – відбувається зменшення розмірів самого об’єкта; мінімальна здатність до сприйняття, переробки та зберігання інформації.
7) Зникнення.
Життя людини, Всесвіту і будь-яких інших об’єктів (в т.ч. географічних) складається з цих етапів. Протягом кожного етапу змінюється інформаційний потенціал об’єкта, його здатність до сприйняття, зберігання, переробки, використання та виробництва нової інформації, що і є причиною зміни етапів.
Послідовність і тривалість зміни етапів пояснюють 3 закону існування:
1) закон максимальної просторової експансії. В економіці це виявляється в розширенні ринку збуту; зони економічного впливу і т. д .; в суспільному житті – в агресивному зовнішній політиці, високої народжуваності та міграції населення; у науці – в прагненні до максимального поширенню виробничих знань (розкид потреби :). <Все суще прагне до максимальної просторової експансії>);
2) Закон ускладнення – для досягнення максимальної просторової експансії все суще повинно постійно ускладнюватися (удосконалитися). Це може виражатися у виробництво нових товарів, в прагненні до освіти і т. Д .;
3) Закон деградації показує неминучість досягнення меж складності. При досягненні меж ускладнення і заповнення простору все суще починає деградувати і зникає.

Отже, трактування розвитку як інформаційного процесу та формулювання інформаційного підходу до вивчення проблем розвитку, в т.ч. законів існування, дозволило створити основи інформаційної теорії розвитку глобальної системи (ІТРГС), у якості якої розглядається планета Земля і її оболонки.

Посилання на основну публікацію