Підводні окраїни материків

У Північному Льодовитому океані ці морфоструктури займають значні площі (близько 3 / 4 улоговини). З усіх океанів тут найбільш обширний шельф.

У західній (Баренцове – Карської) частини Євроазіатського сектора шельф гляциально, сильно розчленований. Тут розташовані блоки островів (Шпіцберген, Земля Франца – Йосипа, Ведмежий). У підводній частині височини (Центральна Баренцева, Центрально- Карська) розділені жолобами (Західним, Вікторії, Святої Анни), обробленими льодовиками. Східний сектор відрізняється мілководним слабо розчленованим шельфом нормального типу. На материковій мілині біля берегів Північної Америки розташовані острови Канадського Арктичного архіпелагу. Підводна частина шельфу тут не широка, простежується в морі Бофорта і в протоках на півдні архіпелагу, які представляють собою жолоба – фіорди з глибинами 300-500 м.

Континентальний схил Арктичного басейну являє собою майже замкнуте кільце, яке переривається лише між Гренландією і Шпіцбергеном. Весь схил має ступеневу будову з брилові формами блокової структури, найбільш значні з яких – плато Єрмака і Чукотське підняття. До виступам континентального схилу примикають хребти Ломоносова і Менделєєва.

Своєрідно море Баффина: це прогин – западина між північною Гренландією і морем Бофорта з гляциально шельфом і східчасто – брилові континентальним схилом. Море має глибину до 2200 м. Припускають, що це релікт океанічного дна, що відокремився від основної частини океану при зближенні Канадського і Гренландского континентальних блоків.

Північніше Ісландії, в Норвезько – Гренландському басейні, уздовж континентального схилу простягається Гренландсько -Ісландська жолоб з глибинами до 1700 м. Він відокремлює хребет Кольбейнсей від Ісландського плато, західна частина якого – величезні конуси виносу зі схилу (наприклад, конус Персея).

Посилання на основну публікацію