Перспективи розвитку економічної географії та регіоналістики

В Україні на всіх етапах економічного і соціального розвитку однією з актуальних проблем незмінно виявлялася раціональна організація продуктивних сил. Серед об’єктивних причин підвищеного інтересу до цієї проблеми першочерговими є обширність території країни і значна регіональна диференціація економіки та умов життя населення.
В умовах ринкових відносин критеріями раціональності територіальної організації народного господарства є задоволення ринкового попиту, забезпечення конкурентоспроможності підприємств виробничої та невиробничої сфер, досягнення взаємозв’язку економічної та соціальної ефективності розвитку.
В економічній географії Росії головним науковим напрямом, що має практичне значення, є комплексне вивчення проблем раціональної територіальної організації продуктивних сил галузей народного господарства на основі економічного районування. Парадигма економічної географії еволюціонує в бік більш широкого поняття “територіальна організація суспільства”. Воно може трактуватися як взаимообусловленное поєднання і функціонування систем розселення, господарства та природокористування, систем інформації та життєзабезпечення, адміністративно-територіального устрою та управління.
У розвитку економічної географії та регіоналістики спостерігаються періоди економізації, математизації, соціологізування, екологізації. У цьому контексті радикальний характер набувають завдання географічної обґрунтуванню:
– Регіональної економічної і соціальної політики;
– Раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища;
– Інтеграційних процесів, що формують територіально-господарські комплекси різних типів і масштабів, а також світові господарські зв’язки галузей;
– Формування високоефективної економіки районів і поліпшення взаємозв’язків між ними;
– Розвитку соціальної та виробничої інфраструктури.
Відносно новими напрямками в розвитку економічної географії та регіоналістики є проблемний, екологічний та поведінковий підходи, які отримали найбільший розвиток в останні два-три десятиліття, причому їх значення продовжує зростати.
Проблемний підхід відноситься до загальнонаукових. Відомий вислів В. І. Вернадського: “… ми все більше спеціалізуємося не по наукам, а з проблем” образно характеризує сучасний розвиток даного підходу в науці.
У географічній науці проблемний підхід особливо велике значення придбав у зв’язку з рішенням проблем взаємодії суспільства і природи, соціально-економічними, політичними та ін. Цей підхід використовується на різних ієрархічних рівнях. На глобальному рівні він пов’язаний з глобальними проблемами людства. У географії розвивається відповідне новий напрямок, зване геоглобалістика. На рівні країн даний підхід знайшов відображення насамперед у появі та розвитку проблемного країнознавства. Останнім часом проблемний підхід використовується на регіонально-районному рівні. З’явилися поняття “проблемний регіон”, “проблемний район”. Проблемний регіон (район) – це об’єкт регіональної політики та територіального проектування.
Мета екологічного підходу полягає у виявленні та дослідженні зв’язків, що існують між досліджуваними об’єктами і навколишнім середовищем. Його вміст у географії визначається наступними положеннями:
– Контроль за зміною навколишнього середовища, тобто екологічний моніторинг;
– Прогнози наслідків впливу господарської діяльності на навколишнє середовище;
– Попередження, ослаблення і ліквідація стихійних природних лих;
– Оптимізація середовища в створюваних природно-технічних системах.
Великий розвиток останнім часом отримало екологічне картографування. Воно включає створення карт антропогенних впливів на природне середовище; карт ризику небезпечних природних явищ та виникнення надзвичайних екологічних ситуацій; комплексних екологічних карт; карт природокористування; екологічних карт природних комплексів. В якості нового напрямку екологічного картографування можна назвати створення карт екологічних передумов розвитку і розміщення різних галузей господарства.
В основі поведінкового підходу лежить біхевіоризм (від англ. “Behaviour” – поведінка) – напрям у соціології та психології, що виходить з розуміння поведінки як сукупності реакцій на впливи середовища. Географів цікавить просторове поведінка людей, звідси і поняття про поведінкової географії, поведінковому підході.
Поведінковий підхід в географії полягає у вивченні особливостей сприйняття людьми (представниками різних соціальних, професійних, статевовікових, етнічних та інших груп) навколишнього середовища в межах визначених районів і місцевостей, їх уявлень про ідеальні умови проживання і пов’язаних з цим переваг у виборі місць проживання та відпочинку . Отже, в цьому підході можна виділити дві складові частини – сприйняття та поведінку. Різні групи людей зазвичай мають різне сприйняття навколишнього середовища. Зі свого боку ці відмінності обумовлюють і їх вчинки, поведінку в просторі (формування планувальної структури населених місць, міграції і т.д.).
Поведінковий підхід в географії зародився в першій половині XX в. Його інтенсивний розвиток відбулося в 1960-і рр. після початку НТР, збільшення інтелектуалізації праці, зростання ролі інформації. Поведінка людей стає фактором розміщення. Поведінковий фактор фактично з’єднується з питаннями управління виробництвом.
Умови сучасної економіки дали нові можливості для застосування поведінкового підходу на відміну від умов планового централізованого господарства. Зокрема, з’явилися роботи з політичної географії, географії злочинності, географії наркоманії і т.д.
Оцінку світових тенденцій розвитку можна провести за матеріалами найбільшого форуму географів – Міжнародного географічного конгресу. П’ять останніх (XXVII-XXXI) конгресів проходили відповідно у США (1992), Нідерландах (1996), Південній Кореї (2000), Великобританії (2004), Тунісі (2008).
На XXVII Конгресі в якості найбільш важливих тем для економічної географії були визначені наступні: дослідження взаємодій між суспільством і навколишнім середовищем, динаміка світової економіки і управління її змінами; просування знань про світову економіку в програми географічної освіти.
На XXVIII Конгресі найбільш актуальними суспільно-географічними темами у світової спільноти стали: 1) природні ресурси та їх сталий розвиток, раціональне природокористування; 2) розвиток міст, забезпечення відповідного рівня життя в них і географія населення; 3) геоінформаційні системи, математичне моделювання та створення електронних атласів; 4) регіональний розвиток; 5) географія комерційної діяльності та туризму; 6) політична географія на рівні окремих країн і світового співтовариства.
Девіз XXIX Конгресу “Жити в різноманітті” (Living with diversity) визначив його спрямованість. Учені всього світу обговорювали широкий спектр різних тем досліджень і намітили нові горизонти географічних поглядів, теорій і парадигм.
XXX Конгрес пройшов під гаслом “Одна Земля – ??багато світів”. На обговорення були винесені такі теми, як: “Динаміка економічного простору”, “Моделювання географічних систем”, “Геоінформатика”, “Стійкість систем” і т.д.
У Тунісі на XXXI Міжнародному географічному конгресі особливу увагу було приділено питанням територіального розвитку. Спільно з постійними комісіями та дослідницькими групами МГС були сформовані тематичні секції: “Територія як об’єкт географії”, “Територіальне планування та сталий розвиток”, “Територія і навколишнє середовище” та ін.
У перспективі МГС планує провести конгреси в 2012 р в Кельні (Німеччина), а в 2016 р в Пекіні (Китай).

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Екологічні атласи міст