Паливні та енергетичні ресурси Індійського океану

Потужне і характерне для геологічної історії деяких периферійних районів Індійського океану, створило сприятливі передумови для формування в їхніх надрах великих нафтогазоносних горизонтів. За запасами і видобутку цих видів палива (особливо нафти) цей регіон займає перше місце у Світовому океані. Однак Індоокеанскій район включає в себе досить різні за ступенем нафтогазоносності і відповідно за обсягами видобутку підводні родовища.

Найбагатші нафтогазоносні родовища знаходяться в близькосхідних країнах – Кувейті, Ірані, Іраку, Саудівської Аравії і на дні омивають їх вод. Тут зосереджено більше половини світових запасів нафти (без урахування запасів соціалістичних країн). Серед нафтогазоносних акваторій цього району особливо виділяється Перську затоку, під дном якого тільки початкові розвідані запаси нафти досягали 10,6 млрд. тонн. За допомогою 516 свердловин тут видобуто 1,35 млрд. тонн рідкого палива. У самій затоці з 1932 по 2004 р. виявлено 42 родовища, в тому числі одне газове. Серед них 20 великих, 6 унікальних із запасами понад 1 млрд. тонн і найбільше в світі морське родовище – Сафания – Хафджі із запасами 4,3 млрд. тонн. Всього в Перській затоці в 2004 р. було видобуто близько 200 млн. тонн нафти. Відкрита біля берегів Ірану найбільша підводний поклад газу має запасами 2830000000000. м3. Характерна особливість нафтогазопроявами в Перській затоці – виключно високі дебіти свердловин: у 2006 р. кожна свердловина в середньому дала 379 тис. тонн нафти, тобто 1038 тонн на добу.

Морські нафтопромисли знаходяться у прибережній зоні затоки переважно на невеликих (60-70 метрів) глибинах. Хороші погодні умови – часті штилі або маловетреная погода – полегшують видобуток і знижують експлуатаційні витрати. Підводні нафторозробки тут ведуть кілька близькосхідних держав.

«Морську» нафту добувають в основному Саудівська Аравія, Іран і князівство Абу -Дабі (ОАЕ). Масштаби розробок тут загалом зростають. Припускають, що до 2030 р. видобуток нафти з дна Перської затоки буде збільшена до 500 млн. тонн щорічно.

Менш багаті нафтою і газом надра Суецької затоки, Червоного моря. В даний час в цьому районі відкрито 5 власне морських родовищ. Одне з великих – Ель- Морган – з вилучаються запасами 151 млн. тонн дає близько 3 млн. тонн нафти на рік. У 2005 р. тут виявлено ще більш багате родовище, з якого через дві свердловини надходить 3030 тонн нафти на добу. На шельфі Червоного моря, біля берегів Ефіопії і Саудівської Аравії, розвідано ще три родовища нафти.

В останні роки на шельфі Південної Азії виявлені Камбейський (Індія), Ніжнеіндійскій (Пакистан), Бенгальська (Індія, Бангладеш) і Цейлонський (Індія, Шрі -Ланка) нафтогазоносні райони. Пробурена в Камбейський затоці свердловина вказала на існування тут покладів нафти із запасами до 190 млн. т. У цьому ж районі відкрито ще два родовища. Свердловини Камбейского затоки вже стали давати промислову нафту.

Біля західного узбережжя Австралії виявлено 11 нафтових і газових родовищ. Деякі з них, наприклад Барроу (нафта) та Норс- Рон -кін (газ), почали експлуатуватися. Родовище Барроу з 1966 р. по 2004 р. дало 11 млн. тонн нафти. На північний захід від Австралії запаси газу в підводних родовищах оцінюються в 552 млрд. мЗ. Газопроявления виявлені і у північно-західного узбережжя Суматри.
В останні роки розпочато і інтенсивно ведеться розвідка нафти і газу в підводних надрах моря Тимор і в прилеглій частині океану. В результаті тут вже відкрито 7 газоконденсатних і 2 нафтогазових родовища із загальними запасами 620 млрд. м3 газу та 70 млн. тонн нафти і газу, хоча обстежена поки ще незначна частина цього обширного і перспективного району.
Геолого- геофізичні дослідження ведуться на шельфі Східної Африки, де також відзначені нафто- газопроявления, що свідчить про можливу перспективності на нафту і газ цій частині Індійського океану.

Великі енергетичні ресурси Індоокеанском вод, укладені в діяльності хвиль, припливів і в інших динамічних процесах. Однак вони практично поки не використовуються, за винятком небагатьох хвильових установок малої потужності для вироблення електроенергії на освітлювальних буях у Мадрасского порту. Розвиток океанської енергетики – справа майбутнього.

ПОДІЛИТИСЯ: