Паливні та енергетичні ресурси Атлантичного океану

В Атлантичному океані і його морях виявлено велику кількість морських родовищ нафти і газу, в тому числі з одним з найвищих у світі рівнів видобутку цих видів палива. Вони розташовані в різних районах шельфової зони океану. У його західній частині вельми великими запасами і обсягом видобутку відрізняються надра лагуни Маракайбо. Нафта витягується тут більш ніж з 4500 свердловин, з яких в 2006 р. отримано 93 млн. тонн «чорного золота». З початку розробок лагуна Маракайбо дала 2,8 млрд. тонннефті.

Мексиканська затока відносять до найбагатшим морським нафтогазоносним районам світу, вважаючи, що в даний час у ньому виявлена лише незначна частина потенційних запасів нафти і газу. На дні затоки пробурено 14500 свердловин. У 2005 р. з 270 шельфових родовищ було видобуто 60 млн. тонн нафти і 120 млрд. м3 газу, а всього за час розробки тут витягнуто 590 млн. тонн нафти і 679 млрд. м3 газу. У перспективі очікується збільшення видобутку цих видів палива.
На півдні Карибського моря в прибережній зоні і далі, на шельфі Венесуели, відкрито кілька підводних нафтових і газових родовищ. Найзначніші з них розташовані біля берегів півострова Парагуана, в затоці Парія і біля острова Тринідад. Запаси нафти тут обчислюються десятками мільйонів тонн.
Крім названих районів у західній Атлантиці простежуються три великі нафтогазоносні провінції. Одна з них простягається від протоки Девіса до широти Нью-Йорка. У її межах промислові запаси нафти виявлені поки у Лабрадору і на південь від Ньюфаундленду. Друга нафтогазоносна провінція простягається вздовж берегів Бразилії від мису Калканьяр на півночі до Ріо-де-Жанейро на півдні. Тут вже відкрито 25 родовищ. Третя провінція займає прибережні простору Аргентини від затоки Сан-Хорхе до Магелланової протоки. У ній виявлені лише невеликі родовища, поки нерентабельні для морських розробок. Потенційні запаси шельфової нафти на Атлантичному узбережжі Південної Америки оцінюються в 28 млрд. тонн.

У шельфовій зоні східного узбережжя Атлантики нефтепроявленія виявлені південніше Шотландії та Ірландії, біля берегів Португалії, в Біскайській затоці. Крупний нафтогазоносний район розташований біля Африканського континенту. Він охоплює Гвінейська затока і поширюється на південь від Анголи до Намібії включно. Найбільша кількість (32 млн. тонн) нафти нині видобувається біля берегів Нігерії, де відкрито більше 50 морських нафтових родовищ. Близько 8 млн. тонн дають нафтопромисли, зосереджені біля Анголи. Підводні родовища нафти відкриті біля берегів Беніну, Гани, Габону, Камеруну та інших країн. Дуже значні ресурси нафти і газу зосереджені в надрах деяких морів Атлантичного океану. Серед них найважливіше місце займає Північне море, яке не знає собі рівних за темпами освоєння підводних нафтогазових родовищ. У 1965 р. тут було відкрито перше газове родовище Уест Соул, в 1967 р. – нафтові родовища Код і Екофіск, а в 1977 р. в морі було виявлено понад 100 промислових родовищ. Для нафтогазових промислів Північного моря характерні великі запаси і високі рівні видобутку цих видів палива. Наприклад, у британському секторі запаси нафти оцінюються майже в 3,2-4,5 млрд. тонн нафти і 990 млрд. м3 газу, а видобуток нафти в 2009 р. тут перевищила 78 млн. тонн. У норвезькому секторі запаси нафти оцінюються в 530 млн. тонн, газу – в 150 млрд. м3; в цьому секторі видобуто в 2007 р. 14 млн. тонн нафти. У Північному морі в 2005 р. було видобуто 4 млрд. м3 газу. Нафтогазові багатства моря розробляються в постійно наростаючих темпах. Передбачається, що в середині 80-х років поточного сторіччя підводні надра будуть давати 300 млн. тонн нафти і 150 млрд. м3 газу щорічно.

Значні підводні поклади нафти і газу розвідані в Середземному морі, де в даний час діють 10 нафтових і 17 газових морських промислів. У 2004 р. тут видобувалося 3 млн. тонни нафти. Найбільше родовище – Ампоста-Марино – розташоване біля берегів Іспанії. Значні обсяги нафти витягуються з родовищ, розташованих у узбереж Греції та Тунісу. Газ розробляють в затоці Сідра (Бол. Сирт, Лівія), біля італійського узбережжя Адріатичного моря. У перспективі надра Середземного моря повинні давати не менше 20 млн. тонн нафти на рік.

Для енергетики багатьох промислово розвинених, але бідних рідким і газоподібним паливом європейських країн нафта і газ Північного і Середземного морів мають першорядне значення, що стимулює подальший розвиток підводних родовищ.

Деякі райони атлантичного шельфу багаті кам’яним вугіллям. Його розробляють з берега за допомогою похилих шахт, що йдуть під дно на кілька кілометрів. Найбільш великі підводні розробки кам’яного вугілля веде Великобританія. Саме велике експлуатоване Нор-тумберленд-Дерхемское родовище із запасами близько 550 млн. тонн розташоване на північно-східному узбережжі Англії. Вменьшіх масштабах-близько 6 млн. тонн – підводний вугілля добувається в Канаді (Нова Шотландія). Розвідані поклади вугілля в шельфовій зоні на північний схід від острова Кейп-Бретон. Однак у господарстві підводний кам’яне вугілля має менше значення, ніж морські промисли нафти і газу.
Енергетичні сили Атлантичного океану використовуються в роботі промислової припливної електростанції, розташованої в гирлі Ранса у Франції, про яку вже згадувалося. У перспективі планується розробка проекту великої американо-канадської ПЕС в затоці Фаїді.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Художник Джексон Поллок