Охорона та зміцнення здоров’я населення світу

Серед глобальних проблем сучасності проблема охорони і зміцнення здоров’я людського роду займає, можна сказати, особливе місце. І тому, що вона – одна з найдавніших проблем, з якою людина зіткнулася вже на самому початку свого існування, що в даному випадку мова йде про найцінніше, що є у кожної людини, – про його життя.

Зрозуміло, що в наші дні гострота цієї проблеми вже не така, якою була в минулі епохи, коли від величезних спалахів інфекційних захворювань (пандемій) вимирали цілі області і навіть країни. З історії добре відомий приклад пандемії чуми в Європі в XIV ст.: «Чорна смерть» забрала тоді до 1/3 всього її населення. У цьому сенсі в якійсь мірі переломним етапом став кінець XIX в., Коли була створена теорія імунітету, почалося вакцинування людей. Ще більші успіхи на цьому шляху були досягнуті в XX в., Коли вдалося перемогти чуму, холеру та інші страшні хвороби. У 50-х рр.. XX в. навчилися боротися з таким гострим вірусним захворюванням, як поліомієліт. А в 60-70-х рр.. XX в. була ліквідована ще одна вірусна і високопатогенного хвороба – віспа.

Хоча методика щеплень проти цієї хвороби була розроблена ще на початку XIX в., Впоратися з нею ніяк не вдавалося. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), ще в 1967 р. віспа залишалася регулярно виявленої хворобою в 31 країні. У тому ж році віспою перехворіло від 10 до 15 млн осіб. З них близько 2 млн померли, а мільйони вижили виявилися спотвореними на все життя. Саме тоді ВООЗ приступила до виконання своєї програми повного викорінення осередків цієї хвороби за допомогою суцільної вакцинації, і потім протягом десяти років вона була ліквідована. Останній випадок захворювання віспою був відзначений в Сомалі в жовтні 1977
Однак ще дуже багато чого належить зробити. Досить згадати про те, що і в наші дні у світі щорічно хворіють малярією 110 млн осіб та від 1 до 2 млн помирають від цієї хвороби. У її «зоні ризику» як і раніше знаходяться майже 100 країн із загальним населенням більше 2 млрд людей. Далеко не зжиті ще й такі хвороби, як туберкульоз, дифтерія, грип, венеричні та багато інших захворювань. Більш того, в другій половині XX в. з особливою силою стали проявляти себе нові хвороби, які стали називати хворобами цивілізації.
Б.Б.Прохоров відносить до них гіпертонічну хворобу, ішемічну хворобу серця, виразкову хворобу, діабет, бронхіальну астму, хвороби обміну речовин, неврози, психічні розлади та ін Досі медицина не може впоратися з онкологічними захворюваннями. А вже новоявлений СНІД і зовсім став «чумою XX століття».

Ось чому глобальна проблема охорони і зміцнення здоров’я населення світу продовжує залишатися дуже актуальною. Значення її ще більше зростає у зв’язку з тим, що, за сучасними уявленнями, саме здоров’я розглядається як найбільш важливий компонент таких синтетичних понять, як якість населення і якість життя. При цьому мається на увазі і здоров’я кожної окремої людини, і здоров’я всього населення (так зване популяційні, або громадське здоров’я). В одному з документів ВООЗ прямо говориться про те, що гарне здоров’я є головним ресурсом для соціального та економічного розвитку і суспільства в цілому, і окремої особистості. При цьому потрібно мати на увазі, що саме поняття «здоров’я» ВООЗ розглядає не тільки у вузькому сенсі – як відсутність хвороб або фізичних дефектів, а й набагато ширше – як «стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя».

Тому для характеристики стану здоров’я зазвичай використовують цілий набір показників – таких, як середня очікувана тривалість життя, загальна смертність, дитяча смертність, материнська смертність, причини смерті, втрачені роки потенційної життя, захворюваність, госпіталізація, тимчасова непрацездатність, інвалідність. І все-таки не буде великою помилкою твердження, що всі ці показники тісно пов’язані з одним, в якійсь мірі вихідним, а саме – захворюваністю.

Фактори, що впливають на здоров’я населення і відповідно на рівень захворюваності, досить добре вивчені медиками та медико-географами. Зазвичай їх об’єднують в чотири наступні групи: 1) природні умови; 2) спосіб життя та соціально-економічні умови; 3) забруднення і деградація навколишнього середовища; 4) виробничі умови.

Фактор відмінності природних умов вже сам по собі робить великий вплив на характер і структуру захворюваності. Численні приклади, що підтверджують такий висновок, призводить Б. Б. Прохоров, який розглядає їх, так би мовити, в галузевому і в районному розрізі. У першому випадку можна говорити про те, який вплив чинять на здоров’я людини геологічна будова території, з яким пов’язані, наприклад, надлишок або нестача біологічно активних елементів, радіоактивний фон, гідрологічні умови, від яких залежить надлишок або нестача необхідної людям питної води, грунту, рослини і тварини, які також можуть служити джерелом багатьох інфекційних захворювань. У другому випадку мова йде про те, що, наприклад, в полярних районах переважають захворювання, обумовлені низькими температурами повітря, високою вологістю, сильними вітрами, активними геомагнітними явищами. У районі вологих тропіків і субтропіків провідне місце займають хвороби, що викликаються такими біологічними факторами, як укуси отруйних тварин, отруйними рослинами. Жителі сухих степів і пустель, життя яких пов’язане з тривалим перебуванням на сонці, набагато частіше хворіють на рак шкіри. А у жителів високогір’я поширені так звані гірська хвороба, сніжна сліпота. [90]

Можна додати, що іноді причинами захворюваності стають несподівані зміни кліматичних і погодних умов. Так, в 1994 р. тривалі мусони в північній частині Індії змінилися 35-градусною спекою, яка тривала три місяці. Це призвело до навали щурів на міста і стало причиною епідемії легеневої чуми в місті Сурат. Доведено, що підвищення температури сприяє розширенню ареалів поширення малярійних комарів і до того ж робить їх більш агресивними. А витончення захисного озонового шару стає причиною збільшення захворювань на рак шкіри і катарактою відповідно на 300 тис. і 700 тис. на рік.

Фактор способу життя та соціально-економічних умов також дуже важливий. Природно, що стан і фізичного, і тим більше духовного здоров’я багато в чому залежить від соціального та економічного благополуччя як окремої сім’ї, так і всього суспільства. Ця група чинників особливо різноманітна. До неї зазвичай відносять (в негативному аспекті) погані матеріально-побутові умови, неміцність сімей, самотність, неправильне харчування, вживання тютюну, алкоголю та наркотиків, зловживання ліками та ін За даними на 2000 р., палять близько 40% дорослих жителів Землі. Перше місце у світі за споживанням тютюну займає Китай, друге – США, третє – Японія. Звіти ВООЗ свідчать про те, що нині кожен 12-й житель Землі помирає від вживання нікотину. Не дивно, що в США і Західній Європі останнім часом розпочата активна боротьба з курінням. І результати цієї боротьби наявності: на початку 1970-х рр.. курили 52% американців, а на початку 1990-х рр.. ця частка зменшилася до 35%. У наступне десятиліття вона скоротилася до 25%.

Фактор забруднення і деградації навколишнього середовища останнім часом став привертати особливу увагу тим більше, що й сама ступінь такої деградації продовжує зростати. Про таке інтересі наочно свідчать і матеріали Всесвітньої конференції з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992). Цей фактор теж вивчений вже достатньо детально. Доведено, що забруднення атмосферного повітря сприяє розвитку хвороб системи кровообігу, органів дихання, ендокринної системи, виникненню злоякісних новоутворень, алергії. Забруднення продуктів харчування і води – особливо хімічними речовинами – викликає хвороби органів травлення, крові, сечостатевих органів, онкологічні та інші захворювання.

У літературі наводиться багато прикладів захворювань, що викликаються забрудненням питної води. І це не дивно, якщо врахувати, що вже на початку XXI в. забрудненою водою в побуті користуються близько 1,1 млрд людей. Така вода стає головним джерелом холери, черевного тифу, дизентерії, вірусного гепатиту. У світі щорічно реєструють до 900 млн випадків захворювання на дизентерію; щороку від кишкових захворювань помирають 5 млн дітей. До цього переліку можна додати хвороби, що передаються людині при зовнішньому контакті із забрудненою водою – наприклад, такі небезпечні, як шистосомоз. Ось чому на вже згадуваному Саміті тисячоліття (2000) було поставлено завдання за період до 2015 р. вдвічі скоротити число людей, що не мають постійного доступу до безпечної води.
Фактор виробничих умов останнім часом також придбав велике значення. При цьому маються на увазі шкідливі умови праці, часті стресові ситуації, виробничий травматизм, різного роду нещасні випадки та ін Травматизм, наприклад, може служити причиною смерті, інвалідності, тимчасової втрати працездатності. А такі випадки в міру розвитку і ускладнення техніки стають все більш частими. Вони відбуваються в промисловості, сільському господарстві, на транспорті. Наприклад, у всьому світі в результаті автомобільних аварій щорічно отримують травми приблизно 10 млн осіб (адже це дорівнює всьому населенню Білорусії чи Греції), у тому числі 200 тис. чоловік гинуть. До речі, такі події, як добре відомо, часто є наслідком споживанні алкоголю.

Звичайно, при всьому цьому багато що залежить і від загального рівня охорони здоров’я, який найчастіше характеризується такими показниками, як число лікарів і лікарняних ліжок з розрахунку на 100 (або 10) тис. жителів або, навпаки, чисельністю людей, що припадають на одного лікаря.

Всесвітня організація охорони здоров’я щорічно публікує в своїх доповідях-звітах огляди відомостей про зміни рівня і причин смертності населення Землі. Так, за даними звіту за 1997 р. в тому році всього померло 52,2 млн осіб, у тому числі з причини інфекційних та паразитарних хвороб – 17310000 (33%), хвороб судинної системи, до яких схильні переважно старі люди, – 15,3 млн (29%). Потім з великим відривом слідують новоутворення (пухлини) – 12%, дитяча і дитяча смертність – 7, хвороби дихальної системи – 6, смертність матерів-породіль – 1%. Найчастіша причина смертності по всьому світу – ішемічна хвороба серця (від неї в 1997 р. померли 7,2, в 2003 р. – 10 млн осіб).
Звернемося тепер до географічних аспектам глобальної проблеми здоров’я. Як і можна було очікувати, основний рубіж тут проходить між економічно розвиненими і країнами, що розвиваються. Саме загальне відмінність між ними можна наочно показати, порівнюючи якість навколишнього середовища обох груп країн з медико-географічних позицій (рис. 157).

В економічно розвинених країнах всі показники рівня охорони здоров’я виявляються значно вищими. На 100 тис. жителів у них зазвичай припадає від 200 до 500 лікарів і від 400 до 1000 лікарняних ліжок, в середньому на одного лікаря – 200-300, а на одне лікарняне ліжко – 100-200 чоловік. Основні показники стану здоров’я населення – такі, як середня очікувана тривалість життя, дитяча і материнська смертність, – в них набагато сприятливіші. Але при всьому цьому розвинені країни аж ніяк не позбавлені від «хвороб цивілізації», які властиві в першу чергу жителям міст. Такі хвороби виникають під впливом усіх перелічених вище чотирьох груп факторів. Але структура захворювань і відповідно смертності в цих країнах має свою специфіку.

Серед причин смертності у всіх розвинених країнах на першому місці стоять хвороби серця і судин головного мозку. На другому місці – злоякісні новоутворення, на третьому – хвороби органів дихання (від 50 до 100), на четвертому – хвороби органів травлення, а від інфекційних та паразитарних хвороб вмирають тільки 5-10 чоловік з 100 тисяч.

Посилання на основну публікацію