Особливості впливу аномалій на живі організми

Радіаційні аномалії сприяють додатковому опроміненню живих організмів. Високі дози опромінення ушкоджують тканини, руйнують клітини, викликають променеву хворобу і призводять до смерті організму. Малі дози опромінення підвищують ризик онкологічних захворювань і серйозних генетичних відхилень.

Ступінь радіаційного впливу на живий організм залежить від одержуваної ним дози опромінення. Вона враховує здатність різних форм радіоактивного опромінення (альфа-, бета-і гамма-випромінювання) пошкоджувати живі тканини організмів і оцінюється або в греях, тобто поглиненої дозою, або в зивертах, тобто ефективної еквівалентною дозою, що враховує здатність випромінювання певного типу пошкоджувати тканини організмів, а також різну чутливість до опромінення різних частин тіла.
Великі дози опромінення руйнують клітини, ушкоджують тканини органів і можуть бути причиною швидко прогресуючої променевої хвороби. Так, при дозі опромінення 100 Гр летальний результат наступає через кілька годин або днів, при дозі 10-50 Гр опромінений помирає через 2-3 тижні внаслідок ураження клітин кісткового мозку. Малі дози радіоактивного опромінення призводять до розвитку ракових захворювань, що виявляються найчастіше через одне-два десятиліття, і серйозним генетичним відхиленням, позначається на нащадках опроміненого індивідуума (Г. С. Вахромєєв, 1995).

Природними джерелами радіації є космічні промені і радіоізотопи мінералів, що знаходяться в гірських породах (40К, 85Rb, 232Th, 238U), а також ряд радіоактивних нестабільних ізотопів, які виникають в результаті радіоактивного розпаду. Із збільшенням висоти ефективна еквівалентна доза радіації, яка надходить з космічними променями, багаторазово зростає. Зокрема, в горах на висоті 5 тис. м. над рівнем моря вона збільшується в десятки разів у порівнянні з рівнем Світового океану, а на висоті 10 тис. м, тобто на рівні польоту трансконтинентальних авіалайнерів, рівень опромінення виростає майже в 170 раз.

Певну частку в підвищення рівня радіації привносять такі корисні копалини, як кам’яне вугілля і фосфорити. При спалюванні вугілля і використанні мінеральних фосфорних добрив радіоактивні сполуки і елементи залишаються в золі, шлаку, виносяться з димом, проникають в грунтові горизонти і нерідко з продуктами харчування і в процесі дихання потрапляють в органи травлення і дихання людини.

Найбільшої шкоди з усіх природних джерел радіації приносить радон. І незважаючи на те що радонові води мають цілющі властивості (курорт Цхалтубо в Грузії користувався світовою славою), на радон падає близько 75% річної радіоактивної дози, яку населення отримує від природних джерел. Радон накопичується всередині будівель в процесі горіння природного газу, виділяється з води під час користування душем і ванною, дифундує з будівельних блоків в промислових і житлових будівлях.
Незважаючи на те що на частку штучних джерел радіації припадає всього близько 20% всього середньорічної кількості радіації, що виділяється на земній поверхні, вони становлять велику небезпеку, так як зосереджені головним чином в межах великих промислових центрів, а самі джерела радіації безпосередньо впливають на людей. Але техногенні джерела різноманітні. Це не тільки ядерну зброю і ядерне паливо атомних електростанцій, а й засоби медичної діагностики і лікування, різноманітна апаратура, яка використовується для контролю за станом середовища і технологічних процесів, а також при пошуках і розвідці родовищ корисних копалин.

Магнітні та електричні поля Землі мають різне походження і володіють різним ступенем дії на живу природу. Магнітні поля відносяться до сильних і специфічним подразників, чинним безпосередньо на нервові клітини мозку.

Сильні електричні поля особливо несприятливо впливають на центральну нервову систему. На думку Г. С. Вахромєєва (1995), акселерація молоді обумовлена підвищеним електромагнітним фоном планети.
В останні десятиліття різко зросла негативна роль електромагнітних полів, що виникають в результаті антропогенного чинника. Це пов’язано з появою численних радіо-і телевізійних станцій (мовленнєвих і передавальних комплексів), проведенням ліній високовольтних електропередач і трансформаторних станцій, інтенсивним рухом транспорту, що працює на електричних двигунах, роботою промислових підприємств і т. д.

Ступінь впливу електричних полів на людський організм до теперішнього часу повністю не з’ясована. Разом з тим з’явилося досить багато вагомих доказів, що свідчать про те, що будь-який живий організм реагує на електромагнітні поля навіть в умовах роботи в нормальному режимі генераторів електромагнітних випромінювань. Люди, що працюють з джерелами електромагнітних полів і електричними випромінювачами, часто скаржаться на зниження апетиту, ослаблення пам’яті, головні болі, швидку стомлюваність.

Вібраційні поля створюються як природними, так і техногенними факторами. До перших належать пружні сейсмічні коливання, дія прибою, вітру і т.д. Найбільшу роль у появі техногенної вібрації грають транспортні магістралі і транспортні засоби (автомобілі, поїзди, літаки, морські судна).
Вібраційні поля негативно відбиваються на фізіологічному стані людини. Вони призводять до підвищеної стомлюваності, гальмують рухові реакції, порушують координацію рухів. Тривала дія вібрації викликає порушення роботи серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, нервові розлади, ураження м’язових тканин і суглобів (Г. С. Вахромєєв, 1995).
Під час землетрусів у процесі передачі сейсмічних напруг утворюються ультра-і інфразвукові хвилі (акустичні поля), на які людина реагує. Ультразвукові хвилі викликають галюцинації, а інфразвукові – страх і паніку. Такі явища виникають і при постійному або частому впливі серії слабких землетрусів силою всього 2-5 балів.

Найбільш несприятливий вплив на людину робить вібрація з частотами 1-30 Гц.
Крім медичного та біологічного впливу на живі організми вібрація впливає на міцність грунтів, змінює їх структуру, активізує зсувні, обвальні, соліфлюкціонние та інші екзогенні геологічні процеси.
Вплив гравітаційного поля Землі на людину в даний час не вивчено. Передбачається, що змінна складова гравітаційного поля Землі, пов’язана з сонячною активністю, можливо впливає на організм людини, діє на його психіку, особливо під час внутрішньоутробного розвитку і росту організму (Г. С. Вахромєєв, 1995).

Геохімічні аномалії викликані концентрацією в певних місцях токсичних речовин, хімічних елементів і сполук природного або техногенного походження. Особливо небезпечними є підвищені концентрації важких металів і деяких мікроелементів. Як відомо, концентрація елемента вимірюється вмістом елемента на одиницю маси (мкг / г, мг / г, г / т) або на одиницю об’єму (мкг/дм3, мг/дм3, г/м3) речовини в масових або об’ємних відсотках. Переважна частина техногенних геохімічних аномалій пов’язана з промисловими центрами, де сконцентрована основна маса підприємств, деякі з них є шкідливими і особливо шкідливими виробництвами.

Найбільш негативні впливи на людину надають аномально високі концентрації берилію, хрому, миш’яку, кадмію, ртуті, талію, свинцю. Підвищені вмісту в грунтах, водах і повітрі ртуті впливають на імунітет, викликають розлад статевих функцій, призводять до мутацій. Надлишок свинцю викликає загальну інтоксикацію організму, вражає центральну нервову систему, печінку, нирки, статеві органи, руйнує червоні кров’яні тільця. Аномально високі концентрації кадмію призводять до атеросклерозу, гіпертонії, раку передміхурової залози, розпаду кісткових тканин.

Поява незначних кількостей талію в тканинах і органах людини викликає хвороби серця, суглобів, випадання волосся. Більш високі концентрації призводять до порушення діяльності шлунково-кишкового тракту, галюцинацій, конвульсій і паралічу легенів. Берилій посилює переродження клітин і викликає рак легенів і остеосаркому.

Природні геохімічні аномалії нерідко викликають ендемічні (місцеві) захворювання, що виникають як від надлишку певних хімічних елементів і сполук, так і від їх нестачі. Геохімічні аномалії впливають на рослини і тварин. За даними К. І. Лукашева (1987), причиною захворювання хлорезом рослин є дефіцит заліза в грунті або відкладення заліза в клітинах рослин, а некроз рослин викликається великою кількістю або нестачею сірки, марганцю, заліза, бору, міді, кальцію, магнію, молібдену, цинку, нікелю та ін При нестачі в грунті міді відбувається вилягання вівса, а надлишок нікелю призводить до відсутності в квітках пелюсток, недолік бору викликає засихання суцвіть, хрому – карликовість, марганцю – затримку росту рослин.

ПОДІЛИТИСЯ: