Особливості країн Європи

Європа – найменша частина світу. Величина її території 10,5 млн. км2, що становить близько 8% площі суші. Європа являє собою хоча і найбільший, але все ж лише півострів Євразії, що займає крайню західну край материка. Слово «Європа» в перекладі з грецького означає «країна Заходу».

Західна частина території Європи надзвичайно сильно порізана і «відкрита» морю: 1/3 її площі припадає на острови і півострови, а максимальна відстань від моря складає близько 600 км. Звивистість берегової лінії сприяла розвитку рибальства, яке призводило до осілості населення. Кочовий спосіб життя як масове явище швидко втратив своє значення.

Європу можна назвати самим «тісним» континентом. На невеликій території (особливо в її західній частині) є сусідами різні природні райони, різні за походженням народи, країни, що відрізняються за своїми масштабами і рівнем розвитку, – справжня географічна мозаїка. На сході Європи простирається велика Російська рівнина і природна розчленованість території не настільки велика.
Різноманітність природних умов сприяло спеціалізації, поділу праці та обміну між громадами. Все це створювало передумови для становлення різних видів господарської діяльності людини. Розвиток сільського господарства, гірничої справи відбувалося на базі значних (на ті часи) ресурсів. Різноманітність і вигідне розташування природних ресурсів стали однією з основ матеріального виробництва в Європі.

Різноманітна і «політична мозаїка» Європи. Основи сучасної політичної сфери суспільства були закладені в Європі і поширилися звідси по всьому світу (разом з іншими елементами європейської культури). Звичайно, в окремих регіонах світу існують свої, специфічні форми політичної організації суспільства. Наприклад, в більшості мусульманських країн суспільне життя регламентується релігією.
У Європі склалися дві основні форми правління, існуючі в сучасному світі, – республіки і монархії. Європейські країни підпорядкували собі величезні простори за океаном, створивши там свої колонії.
На сучасній політичній карті Європи велика строкатість і тіснота, особливо в її західній і центральній частинах (поза території Росії). Європейські держави мають різний вік, хоча більшість з них виникло в сучасних межах відносно недавно. Політичні кордони, як і взагалі політична ситуація, в Європі змінювалися постійно. Основна частина монархій склалася в епоху середньовіччя, а республіки стали виникати пізніше. В Європі існує найдавніша у світі республіка – Сан-Марино і найстаріше федеративну державу – Швейцарія (з другої половини XIII в.).

У маленькій Європі налічується стільки ж країн, скільки і у величезній Азії – близько 50. У Європі збереглася одна колонія – Гібралтар. Дві острівні території мають особливий політичний статус – Шпіцберген і Фарерські острови. Шпіцберген являє собою адміністративний округ Норвегії, в якому кількість російських громадян вдвічі перевищує чисельність норвежців. Вони добувають вугілля на заполярних шахтах. Фарерські острови являють собою автономну територію в складі Данії.
Усі європейські країни – суверенні держави: 3/4 з них мають республіканський устрій, а решта – монархії. Всі монархії (за винятком Ватикану) конституційні, серед них, крім королівств, є два князівства (Монако і Ліхтенштейн), герцогство (Люксембург). Кількість федеративних держав та їх склад постійно змінюється. У післявоєнний період лише Австрія і Швейцарія зберегли свій державний устрій і колишні межі. До федераціям примкнули пізніше Бельгія та Іспанія. Чехословаччина розпалася на дві республіки. Місце СРСР серед європейських федерацій зайняла Росія. Німеччина стала єдиною. Від колишньої Югославії залишилося колишню назву, але до її складу тепер входять лише дві республіки – Сербія та Чорногорія.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Протока Дрейка