Осло

Столиця Норвегії, яка відзначила в 2000 р. своє тисячоліття. Велике місто міжнародного масштабу, в якому ретельно оберігаються природні природні куточки; його часто називають заповідником для пішоходів і велосипедистів. Розташований на території району Естланн в глибині однойменного фіорду, на березі трьох заток: Б’ерквіка, Піпервіка і Фрогнер. Осло оточує горбиста місцевість з гірськими вершинами, покритими лісами. У місті існує цілий ряд музеїв, в тому числі й досить незвичайних. З архітектурних пам’яток найбільший інтерес представляють фортеця Акерсхус (1300), Королівський палац (1848 р.) і будівля Парламенту. Влітку в Осло проходить цілий ряд барвистих фестивалів.

Столиця Норвегії розташувалася у мальовничому місці, біля початку Осло-фіорду, ширина якого біля входу становить 15-30 км, а довжина – близько 102 км. Цей спокійний місто, так не схожий на інші сучасні мегаполіси з їх божевільним ритмом життя, багатий історією і незмінно доброзичливий, – справжня знахідка для сучасного туриста. Стародавня цитадель вікінгів досі може пишатися оточуючими її лісами і фьордом, пропонуючи приїжджим всі види відпочинку. Місцеві визначні пам’ятки досить цікаві й оригінальні, так що мандрівники не шкодують про витрачений на ознайомлення з ними часу. А тим, хто любить з настанням сутінків відправитися з друзями в клуб, Осло буде цікавий подвійно, оскільки це місто – визнаний центр дозвілля та нічного життя Скандинавії.
Осло – найдавніша столиця Північної Європи – був заснований Харальдом Хардродом. Саме звідси ще тисячу років тому відправлялися на гостроносих човнах в торгові та завойовницькі експедиції стародавні нормани. І цей же місто стало свідком кінця епохи вікінгів, коли в 1066 р. його засновник, Харальд IV, програв битву при Стемфорд Брідж в Англії.

Наприкінці XIII століття Осло став офіційною резиденцією норвезьких королів і столицею держави. Місто продовжувало процвітати до середини XIV століття, коли на його вулиці прийшла чума – бич середньовічної Європи. Внаслідок епідемії в столиці загинула велика частина населення. Ослабіла Норвегія поспішила укласти союз з Данією, який проіснував 400 років.

У 1624 р. місто практично повністю загинув у результаті грандіозної пожежі. Король Густав Крістіан IV віддав розпорядження відбудувати древню столицю заново. Цього разу – в камені. Але відновлений місто було перейменовано в Крістіанію – по імені монарха. У 1814 р. Крістіанію знову проголосили столицею Норвегії, однак сама держава відійшло до Швеції. Спроба добитися незалежності була припинена вторгненням сусідів. Але відділення Норвегії все ж відбулося – в 1905 р. і зовсім мирним шляхом. Норвежці проголосували за монархію, запросивши на трон держави принца Данії Карла. Новий правитель взяв ім’я Хокона, а свого новонародженого сина назвав Олафом, підкресливши повагу до історії країни, до славного часу вікінгів. Колишня назва, Осло, місту повернулося тільки в 1925 році.

Хоча історія норвезької столиці налічує вже більше тисячі років, у ній практично не збереглися споруди XIX століття, а тим більше XIV-XVIII століть. Винятком є фортеця Акерсхус, зведена близько 1300 р. і довгий час був резиденцією королів. Акерсхус являє собою комплекс, що складається з власне фортеці і замку. Вони розташовані на східному березі затоки Піпервіка, там, де збереглися незначні залишки Старого міста. Фортеця зазнала часткової перебудови в XV-XVI століттях. З неї відкривається чудовий вид на місто, набережну Акер Брігге і затоку. Замок Акерсхус – спорудження, здатне вразити навіть бувалих мандрівників. Тут прекрасно збереглися похмурі підземелля з невеликими темними камерами. У них містилися у висновку представники середньовічної знаті. Великий контраст з цими «кам’яними мішками» складають верхні поверхи: розкішні, з просторими залами і великими світлими кімнатами. Оздоблення замку говорить не тільки про багатство його колишніх власників, а й про їх тонкому художньому смаку. Крім того, в будівлі є каплиця, в якій як і раніше, як і багато століть тому, зберігаються мощі легендарних королів Хокона VII і Олафа V. Це приміщення і в наші дні використовується для проведення заходів за участю монархів. Дотримуючись традицію, стража походжає по замку кожні 15-20 хвилин, викликаючи жвавий інтерес у великої кількості туристів, які прийшли ознайомитися з музеєм, розташованим в стінах фортеці. Під час Другої світової війни нацисти використовували Акерсхус в якості в’язниці і місця страт. Зараз там знаходиться Музей Опору.

У будівлі фортеці виставлений в якості одного з експонатів макет Крістіанії, так що кожен бажаючий може уявити собі, яким було місто кілька століть тому.
Сучасний Осло простягається на 453 кв. км, його населення складає 495 тис. чоловік. Столиця побудована по обидва боки річки Акерсельв, впадає в затоку Бьерквіка в районі Східного залізничного вокзалу. Разом з передмістями і містами-супутниками Аскер, САНДВІК, Естре-Беруме, Холлеруд та іншими вона утворила агломерацію Велике Осло з населенням більше 700 тис. чоловік. Таким чином, кожен шостий громадянин держави – житель столиці.

Головна вулиця міста – Карл-Юхансгате – простяглася від залізничного вокзалу до Королівського палацу. Вона нагадує мурашник: тут бродять натовпи туристів, можна зустріти різних музикантів, торговців всіх національностей. Ця торгово-пішохідна вулиця була ретельно відреставрована і перетворена в район популярних ресторанів, фешенебельних магазинів і майстерень художників. Карл-Юхансгате впирається в Королівський палац, так що кожен бажаючий може помилуватися, як опівдні тут відбувається зміна караулу. Збудований у стилі класицизму, цей палац є певним гібридом між Білим домом і російськими дворянськими садибами.

На Карл-Юхансгате знаходиться і будівля Парламенту (Стортингу), побудоване в 1886 році. З ним сусідить Національний театр, зведений у 1891-1899 гохах. Цікаво, що ця будівля з холом в стилі рококо було створено спеціально для того, щоб ставити в ньому п’єси Ібсена. Між Карл-Юхансгате і портом зосереджена вся ділова частина міста. Взагалі, центр норвезької столиці можна спокійно обійти пішки години за дві і при цьому побачити масу цікавого.

Незважаючи на те що Осло – найбільше місто в Норвегії, він продовжує залишатися на диво спокійним місцем. Тут дуже легко орієнтуватися, а відсутність на його дорогах звичних городянину автомобільних пробок змушує приїжджих дивуватися ще більше. Справа в тому, що автомобільні дороги в Осло прокладені під землею, а на вулицях міста повноправними господарями є пішоходи, велосипедисти і ролери.

У північній частині затоки, за портом, розташувалася ще одна місцева визначна пам’ятка – будівля Ратуші, побудована в 1933-1950 роках. Зовні це цегляну будову прикрашено скульптурою, а всередині – прекрасними настінними розписами на історичні теми. А в західній частині затоки знаходиться Акер Брігге – сучасний комплекс офісів компаній, магазинів, ресторанів. Це царство сучасних будівель з каменю і скла, респектабельна і солідна частина міста. Величезні скляні масиви надають зметнулися над бруківкою будівлям дивну легкість і прозорість. На цій набережній розташувалося велика кількість рибних ресторанчиків. Заповзятливі власники пристосували під них пришвартовані яхти і шхуни, належним чином переобладнавши їх. Але ж колись це був всього лише звичайний порт з брудними доками. З тих часів збереглося дуже незначне число будівель, та й ті – в сильно переробленому вигляді.

Поруч з вокзалом височіє незвичайне сучасну будову, що стало одним із символів сьогоднішнього Осло. Це найвища будівля у всій Скандинавії – дзеркальна готель «Radisson SAS Plaza».
У північно-західній частині міста розташований олімпійський трамплін для стрибків на лижах, Хольменколлен, який часто називають «лижної Меккою» Норвегії. У одну з неділь березня тут влаштовуються найбільші щорічні змагання лижників країни зі стрибків з трампліну. Взимку він викликає непідробний інтерес як гостей міста, так і місцевого населення. (Недарма ж кажуть, що норвежці народжуються з лижами на ногах!) У вихідні дні складається враження, ніби весь Осло, включаючи старих і малюків, стає на лижі і відправляється в Хольменколлен. Але і влітку кількість відпочиваючих тут не зменшується. Справа в тому, що в чаші, куди приземляються лижники, в теплу пору року розташовується… прекрасний басейн! А поруч, на майданчику, часто відзначаються весілля, проводяться концерти і збирають глядачів вистави.

Неподалік від трампліну знаходиться унікальний Музей історії лиж:. У ньому зібрано найрізноманітніші снегоходной пристосування. Поруч зі старовинними лижами і палицями “солідного” віку (4000 років – не жарт!) Сусідять лижі самого Амундсена, підкорювача Південного полюса. А віддалік презирливо поглядають на своїх далеких непоказних предків сучасні високотехнологічні засоби пересування, які і лижами-то назвати важко.

Трохи далі від Хольменколлен знаходиться телевізійна вежа, відкрита для відвідування. З її вершини в гарну погоду відкривається зовсім фантастичний вигляд: перед черговим цікавим туристом розгортається панорама площею більш ніж в 30 000 км. Тобто побачити можна не тільки місто і шматочок самій Норвегії, а й озеро Мьеса, і частину Швеції.

А в центрі столиці, недалеко від старого корпусу університету, розташований Історичний музей, який називають також Музеєм національних старожитностей. Тут виставлені унікальні археологічні експонати, що розповідають про давньої і ранньосередньовічної історії Норвегії. Вийшовши з цієї будівлі і пройшовши зовсім небагато, туристи опиняються біля Національної галереї. Її створили в 1837 р. за участю відомого живописця і графіка Ю. К. Даля. Крім його власних картин, тут можна побачити живописні твори різних шкіл XIX і XX століть: роботи реаліста К. Крога, А. Тідеманна, пейзажиста X. Гуде і багатьох інших відомих художників. А для творів одного з класиків норвезького експресіонізму Е. Мунка був заснований окремий музей. Він може похвалитися зборами картин і малюнків загальною чисельністю понад 5000 одиниць, пожертвуваних місту різними знаменитостями. Але сама знаменита картина Мунка «Крик» все-таки була перенесена в 1994 р. в Національну галерею.

Тут же, в центрі Осло, знаходиться ще один музей, який обов’язково відвідують всі приїжджають в місто туристи. Це Музей прикладного мистецтва, що пропонує ознайомитися з творами народних умільців минулого: литими і кованими виробами з металу, дерев’яними точеними фігурними судинами, зразками ткацтва, вишивки, плетених мережив, в’язаних виробів. Тут часто бувають і місцеві жителі, що не дивно, оскільки в Норвегії збереглося безліч культурних традицій. У країні часто можна побачити народні костюми ручної роботи на весіллях і різних святах. Вони є настільки ж невід’ємною частиною життя місцевого населення, як і традиційні народні танці, пісні і казки, в яких обов’язково фігурують тролі.

Що ж до культурного центру «Хені-Унстад», розташованого в Хевікоддене, то він є музеєм сучасного мистецтва, де відбуваються вистави модних режисерів та виставки абстракціоністів. Центр був заснований норвезької фігуристкою Сонею Хені. До речі, неподалік від нього знаходиться знаменитий стадіон «Бішлет», де проходять великі змагання з фігурного катання – ковзани норвежці люблять не менше, ніж лижі.

Взагалі, пам’яток в місті дійсно багато. Наприклад, на півострові Бюгдеюнс розташовані три унікальних музею. Найбільш старим з них є Музей кораблів вікінгів. У ньому зібрані дивовижні знахідки археологів: ті самі древні витончені кільові суду, на яких предки сучасних жителів Норвегії проклали морські шляхи навколо Європи і дісталися до Америки, подолавши хвилі Атлантики. Останні відкриття довели, що на цих судах вікінги досягли берегів Північної Америки на кілька століть раніше Колумба…

А трохи далі знаходиться музей «Фрам». Тут головним експонатом є однойменний корабель Фрітьофа Нансена. Кильове судно з яйцеподібної дном було побудовано за кресленнями відомого полярного дослідника спеціально для плавання в арктичних умовах. Воно було здатне протистояти стисненню плавучими льодами. Експозиція музею розповідає про наукову діяльність Нансена, про його полярних дослідженнях, а також розкриває діяльність норвежця як художника і політичного діяча. У 1922 р. Фрітьоф Нансен отримав Нобелівську премію миру за свою діяльність з повернення на батьківщину біженців і військовополонених після Другої світової війни. Крім того, вчений зробив значний внесок у надання допомоги голодуючим Поволжя. А через чверть століття після подорожі Нансена інший норвежець, Руал Амундсен, здійснив мрію свого знаменитого попередника: він доплив на «Фрам» до берегів Антарктиди, після чого на лижах першим з людей досяг Південного полюса.
Найпопулярніший музей, побудований на півострові, називається «Кон-Тікі». На відміну від всіх інших колекцій, що належать державі, ця експозиція є приватною власністю знаменитого мандрівника і дослідника Тура Хейєрдала. Тут можна побачити бальсовий пліт «Кон-Тікі», на якому безстрашний мореплавець з екіпажем в 1947 р. подолав водний простір від Перу до Полінезії. Таким чином, він підтвердив свою теорію про первинне заселення полінезійських островів переселенцями з Америки. Крім того, в музеї виставлена папірусних тура «Ра», на якій Хейєрдал перетнув Атлантичний океан. Він зміг виконати це двічі – у 1969 і 1970 рр.., Діставшись від Африки до островів Центральної Америки. Його «Ра» і «Ра-2» підтвердили можливість відвідування Америки древніми єгиптянами. Цей норвезький етнограф і археолог, національний герой країни, передав до музею безліч інших експонатів, присвячених його подорожей.

Але самим великим і значним музеєм на півострові є Норвезький музей народного побуту. Тут можна ознайомитися з культурою та побутом населення країни. Його філія – Музей під відкритим небом. Він дає можливість помилуватися унікальними бревенчатимі будовами: сюди з усієї Норвегії були звезені зрубні споруди старих селянських садиб. Крім того, у цій своєрідній експозиції є відновлені унікальні клепані дерев’яні церкви. Вони вважаються одними з найстаріших дерев’яних будівель на землі. Можна сказати, що ці споруди стоять однією ногою в епоху вікінгів, а інший – в епосі раннього християнства (XI століття).

Посилання на основну публікацію